1. Стихотворение "Летний вечер" можно отнести к жанру пейзажной лирики. Оно рисует картину отдыхающей после долгого летнего дня природы. На покой уходит солнце, бросая последние лучи на поле сжатой ржи, подсвечивая ложащийся на высокую траву некошеной межи туман. Этот холодный августовский туман невольный намек на грядущую смену времени года. Но птицам еще рано собираться в теплые края, они тоже примолкли, отдыхая. Тишина и безветрие. Лишь жница допевает песню, радуясь, что хорошая погода позволила успешно закончить день. А может, она взглянула на вечернее небо и ее напугала полная красная луна, с которой связано много суеверий? Этот переход от розовой дремы на земле к красному ночному светилу на небе нарушает гармонию и намекает, что спокойствие и умиротворенность природы лишь затишье перед бурей.
2. Художественные приемы.
Эпитеты: последние лучи, дремотой розовой вечерней тишины, луговые дали
Метафоры: красный диск над рощей, песня замирает, умчаться навстречу ночи и луне
3. Стихотворение написано зимой 1898 года. В нем студент Блок вспоминает лето, проведенное после окончания гимназии в имении Шахматово. Его лирический герой любуясь тишиной и покоем не может полностью расслабится и раствориться в них, тревожат "заботы и печали". Беспокойство вызывает полная, да еще и красная луна - апокалипсический символ. Хотя молодость берет свое, герой верит, что он может умчаться от всех бед, надеется, что сможет, если не противостоять им, то хотя бы уйти - убежать, умчаться - от действительности. И он стремится в созданный им мир грез, уговаривает себя забыть все тревоги и печали и насладиться бесцельной и бездумной гонкой.
У романі В. Скотта "Айвенго" виведені два образи прекрасних дівчат — Ровени та Ребекки. Обидві вони молоді, дуже красиві, розумні, виховувалися без матерів. їх постійно оточувала любов і ласка ближніх, велика розкіш.
Але і соціальний стан, і характери у них різні. По-різному вони поводяться в критичних ситуаціях, по-різному склалася і їхня доля.
Ровена — знатна Саксонка, нею опікувався Седрик Ротервудський. Опікун обожнює її, ні в чому не відмовляє і пов'язує з нею свої надії на відновлення влади саксів. Через це він навіть виганяє свого сина і позбавляє його спадку. Проте Ровена рішуче протистоїть шлюбові без любові з нащадком князівського роду Альтестаном. Потрапивши у полон, дівчина, що звикла до загального поклоніння, втрачає свою волю, плаче. Тільки щасливий випадок рятує її, а потім доля знову посміхається їй і вона стає дружиною коханого лицаря Айвенго.
Ребекка — дочка багатого єврея Ісаака. Її плем'я постійно зазнавало гонінь та принижень. І хоча дівчина виросла, не знаючи ні в чому відмови, все ж зрозуміла, що їй потрібна велика сила волі, знання, "щоб вижити в цьому жорсткому світі".
Вона навчилася лікувати, допомагала всім, хто цього потребував. У критичні хвилини шукала виходу, і, не знайшовши його, віддала перевагу смерті, а не безчестю. Вона дуже сильна натура. Не знайшовши відповіді на свої сердечні почуття, Ребекка вирішує зайнятися доброчинними справами: лікувати, допомагати страдникам. Вона й далі підтримуватиме честь і гідність свого народу, оберігатиме віру предків.
Ці жіночі образи відіграють значну композиційну роль, допомагають глибше розкрити характери головних героїв та відобразити історичну епоху. їх краса, розум та доброта облагороджували той жорстокий світ
1. Стихотворение "Летний вечер" можно отнести к жанру пейзажной лирики. Оно рисует картину отдыхающей после долгого летнего дня природы. На покой уходит солнце, бросая последние лучи на поле сжатой ржи, подсвечивая ложащийся на высокую траву некошеной межи туман. Этот холодный августовский туман невольный намек на грядущую смену времени года. Но птицам еще рано собираться в теплые края, они тоже примолкли, отдыхая. Тишина и безветрие. Лишь жница допевает песню, радуясь, что хорошая погода позволила успешно закончить день. А может, она взглянула на вечернее небо и ее напугала полная красная луна, с которой связано много суеверий? Этот переход от розовой дремы на земле к красному ночному светилу на небе нарушает гармонию и намекает, что спокойствие и умиротворенность природы лишь затишье перед бурей.
2. Художественные приемы.
Эпитеты: последние лучи, дремотой розовой вечерней тишины, луговые дали
Олицетворения; лучи лежат, дремотой объята трава, .
Метафоры: красный диск над рощей, песня замирает, умчаться навстречу ночи и луне
3. Стихотворение написано зимой 1898 года. В нем студент Блок вспоминает лето, проведенное после окончания гимназии в имении Шахматово. Его лирический герой любуясь тишиной и покоем не может полностью расслабится и раствориться в них, тревожат "заботы и печали". Беспокойство вызывает полная, да еще и красная луна - апокалипсический символ. Хотя молодость берет свое, герой верит, что он может умчаться от всех бед, надеется, что сможет, если не противостоять им, то хотя бы уйти - убежать, умчаться - от действительности. И он стремится в созданный им мир грез, уговаривает себя забыть все тревоги и печали и насладиться бесцельной и бездумной гонкой.
Объяснение:
ВОТ СТИХОТВОРЕНИЕ
ЛЕТНИЙ ВЕЧЕР
Последние лучи заката
Лежат на поле сжатой ржи.
Дремотой розовой объята
Трава некошеной межи.
Ни ветерка, ни крика птицы,
Над рощей — красный диск луны,
И замирает песня жницы
Среди вечерней тишины.
Забудь заботы и печали,
Умчись без цели на коне
В туман и луговые дали,
Навстречу ночи и луне!
У романі В. Скотта "Айвенго" виведені два образи прекрасних дівчат — Ровени та Ребекки. Обидві вони молоді, дуже красиві, розумні, виховувалися без матерів. їх постійно оточувала любов і ласка ближніх, велика розкіш.
Але і соціальний стан, і характери у них різні. По-різному вони поводяться в критичних ситуаціях, по-різному склалася і їхня доля.
Ровена — знатна Саксонка, нею опікувався Седрик Ротервудський. Опікун обожнює її, ні в чому не відмовляє і пов'язує з нею свої надії на відновлення влади саксів. Через це він навіть виганяє свого сина і позбавляє його спадку. Проте Ровена рішуче протистоїть шлюбові без любові з нащадком князівського роду Альтестаном. Потрапивши у полон, дівчина, що звикла до загального поклоніння, втрачає свою волю, плаче. Тільки щасливий випадок рятує її, а потім доля знову посміхається їй і вона стає дружиною коханого лицаря Айвенго.
Ребекка — дочка багатого єврея Ісаака. Її плем'я постійно зазнавало гонінь та принижень. І хоча дівчина виросла, не знаючи ні в чому відмови, все ж зрозуміла, що їй потрібна велика сила волі, знання, "щоб вижити в цьому жорсткому світі".
Вона навчилася лікувати, допомагала всім, хто цього потребував. У критичні хвилини шукала виходу, і, не знайшовши його, віддала перевагу смерті, а не безчестю. Вона дуже сильна натура. Не знайшовши відповіді на свої сердечні почуття, Ребекка вирішує зайнятися доброчинними справами: лікувати, допомагати страдникам. Вона й далі підтримуватиме честь і гідність свого народу, оберігатиме віру предків.
Ці жіночі образи відіграють значну композиційну роль, допомагають глибше розкрити характери головних героїв та відобразити історичну епоху. їх краса, розум та доброта облагороджували той жорстокий світ