Вопросы и задания 1. Почему, на ваш взгляд, «Слово о полку Игореве» ряд ис-
следователей относят к воинским повестям? ответ обос-
нуйте.
повествование о походе
2. Что явилось главным для автора
Игоря или лирический отклик на него? Какое начало -
эпическое или лирическое преобладает в «Слове...»? Оп-
ределите и докажите, к какому литературному роду отно-
сится произведение.
+ 1. Найдите в тексте характерные для народной поэзии срав-
нения и уподобления героев (Ярославны, Игоря, Всево-
І дода и других) различным животным и птицам. В чем вы
видите смысл этих сопоставлений? ответ обоснуйте.
2. Приведите примеры поэтических приемов и образных
средств, присущих устному народному творчеству (фольк-
дорные эпитеты, метафоры, гиперболы, олицетворения,
повторы).
3. Какую роль играют образы природы в «Слове о полку
Игореве»? Почему солнце прикрывает тьмой воинов Иго-
ря? Вспомните обращение Ярославны к солнцу. Связаны
ли эти два эпизода? Приведите еще примеры.
» 1. Каким вам представляется автор «Слова о полку Игоре-
ве»? Подтвердите свое впечатление текстом.
Значение имеет образ
TOT
Прони
Мать и дядя Максим стараются мальчику осмысливать звуки и ощущения.
У Петруся нет друзей, кроме Эвелины. Дети вырастают, а дружба их становится все крепче. Петр женится на Эвелине, у них рождается сын. Отец боится, что мальчик будет слепым. И когда врач сообщает, что ребенок, несомненно, зряч, Петра охватывает такая радость, что на несколько мгновений ему кажется, будто он сам все видит: небо, землю, своих близких.
Через 3 года Петр становится известен своим музыкальным талантом. В Киеве, во время ярмарки «Контракты» , многочисленная публика собирается слушать слепого музыканта, о судьбе которого уже ходят легенды.
Максим понимает, что Петр сумел почувствовать жизнь в её полноте, напомнить людям о чужих страданиях. Сознавая в этом и свою заслугу, Максим убеждается, что прожил жизнь не зря.
За старої пані дівчата у дворі жили спокійно, не дозволяла вона тільки виходити нікуди, навіть до церкви у неділю. Хіба що на велике свято. Зате не била, не знущалася, бо була вже стара.
Кожен день шили дівчата у своїм покої. Інколи було зовсім нудно, інколи ж чомусь розвеселяться вони.
У старої була онучка, яка вчилася в інституті. Через деякий час повідомила панночка, щоб забирали її. Почалися приготування.
ІІ
Нарешті приїхала молода панночка. Була вона вродлива, щебетала коло бабусі та все розповідала, як її мучили в інституті. Навчилася вона добре тільки музики і французької мови.
ІІІ
Панночка стала вибирати собі дівчину в прислуги і вибрала оповідачку — Устину. Дуже бідкалась, що та нічого не вміє.
Дівчата-кріпачки ли свою подругу. Видно було, що не солодко їй доведеться.
ІV
Увечері покликали Устину до панночки роздягати її. А та вже сердиться, зриває одяг, кричить на дівчину. Обізвала її дурною, тому що вона не вміє звивати кіс.
V—VI
Наступного дня прокинулася панночка зранку, ходить скрізь, розглядає та все питає у бабусі, коли ж вони гостей покличуть, бо вона тільки про це і мріяла.
Почали готуватися, шити молодій одяг, бігали, кроїли. Панночка була задоволена. Понаїхало багато гостей. Всі паничі коло неї так і в’ються, а вона розквітає і говорить з ними ласкаво.
VII—XI
Поступово панночка перевернула все на свій лад. Бабусі заборонила плести, бо перед гостями соромно, тому нудилася тепер стара у кутку.
Дівчат взагалі не милувала. Цілий день вони мусили гаптувати, а вона все перевіряла, сердилася навіть, коли йшли обідати. Поступово почала їх штурхати, а потім і бити. Залишала в спокої тільки тоді, коли приїжджали гості.
Одного разу так вибила Устину за те, що та не могла її заплести, аж дівчина довго хворіла. І пані ще насварилася, захищаючи "бідну" онучку.
Довго лежала Устя, не мала сил встати. А панночка сердиться, що вона ледарює, скаржилася бабусі.
Викликали дівчину до себе, знову почала її молода хазяйка штурхати, кричати на неї.
XII—XVII
Панночка дізналася, що у місті працює дуже вродливий і гордий полковий лікар. Щоб якось заманити його до себе в гості, вдала з себе хвору. Так і закохався він у дівчину, та й вона його полюбила.
Паничі, побачивши таке діло, перестали приїжджати. Зате лікар вчащає кожного дня.
Журиться тільки панночка, що бідний він. Аж потім дізналася, що він має хутірець, і дуже зраділа. Бабуся пообіцяла лишити їй у спадок свій маєток. Заспокоїлася молода. Вихваляється перед сусідками, показуючи бабині подарунки наче від молодого, а ним ще попихає при людях.
Одного дня їх заручили. Наїхало багато гостей, вітали молодих. Почала панночка готувати свій посаг, а потім і збиратися в дорогу на хутір.