Вопросы из произведения "в дурном обществе" 1.что сказал тыбурций отцу васи, после чего тот изменил свое отношение к сыну? 2.какие обеты дали друг другу вася и соня у могилы маруси?

Пугачев
Емельян Пугачев - разбойник, захвативший одну из русских крепостей.
Если посмотреть на Емельяна с моральной стороны, то он - благочестивый, сильный человек. У него остались понятия о справедливости и достоинстве. Он благодарен Петруше Гриневу, за то что он фактически жизнь Пугачеву.
Швабрин
Швабрин же наоборот подлый, лживый. Он не стоит и ногтя Емельяна Пугачева. Швабрин - хронический предатель. Он пытается отобрать сердце Маши у Гринева подлыми подставляет Гринева перед Пугачевым. Но все тщетно! Пугачев милует Петра Гринева и Машу.
Гринев 
Родители дали Петруше примерное воспитание, с ранних лет записали в армию, дали понятия о чести и достоинстве. В ситуации, когда Пугачев собирается его казнить, проявляются некоторые качества Гринева - Хладнокровие, открытость речи, умение достойно держаться в любой ситуации. Когда Гринев дарует Пугачеву заячий тулуп, Петр проявляет величайшее милосердие, за что в последствии он был награжден. Образ Гринева иллюстрирует фразу: "Справедливость восторжествует!"
Маша 
Маша - дочь коменданта крепости, однако живет очень бедно, простая красивая русская девушка, но ее невозможно выдать замуж, потому что у нее нет преданного. Она безумно любит Гринева и готов жертвовать чем угодно ради него.
Савелич
Савелич - слуга Гринева. По сути он - испытание чести и достоинства Петруши, он постоянно предлагает более рациональные решения проблем, но они вредят достоинству русского дворянина, например предлагает не отдавать карточный долг и не дарить заячий тулуп Пугачеву.

Джек Лондон не дає імені головному герою оповідання «Жага до життя». У цьому є велике значення: людина бореться за своє життя і для неї вже не важливо, ким вона була раніше, де жила, яке ім’я мала. Головний герой оповідання відстає від свого супутника який не став його чекати, покинув самого серед пустельної землі. Герой твору бачить, як віддаляється від нього одинока людська постать, а з нею віддаляється надія вижити.Герой оповідання уже не має сил вполювати дичину, щоб підживити свіжим м’ясом свої сили. Він уже не розбирає дороги, не намагається обійти болітця і корчі, не звертає уваги на свій одяг і взуття. Єдине, що він чітко розбирає, — це напрямок руху. І він іде, вперто йде до далекої мети, до порятунку.Поряд зі знеможеною людиною ледве тягнеться старий голодний вовк. Він уже не може наздогнати якусь дичину, але в нього ще вистачить сили, щоб перегризти горло знесиленому чоловікові. Між людиною і вовком відбувається поєдинок: обидва хочуть жити, а життя одному може дати смерть другого.Джек Лондон згадує, що його герой віднайшов золоту жилу і розбагатів. Він ніс мішечки із золотом, але зараз це золото для нього тільки зайва вага. Воно не має ніякої цінності, адже йдеться про виживання. І чоловік кидає золото. Жага до наживи погнала його в цю льодяну пустелю. Але зараз виявилося, що багатство нічого не варте, коли втрачаєш життя. Сильна духом людина може все. І герой твору своєю боротьбою за життя доводить це.