Риси характери Сашка справедливий співчутливий добрий чуйний принциповий самостійний вірний цілеспрямований «Сіроманець» цитатна характеристика Сашка — «Сашко пройшов ліс, вийшов у поле, як почув стрекотіння вертольота: півколом, низенько над лісом він летів на Сашка. Сашко чи злякався, чи що, але сів на землю і прикрився портфелем»; «Аби я був вовком…»; «Раптом Сашко відчув, що хтось дивиться йому в спину: а дубом хтось стояв! «Піти глянути чи не йти?..— завагався Сашко. Але вирішив: — Чого це я стану його боятися? Піду гляну»; — «Сашко вибрав підходящу для Сіроманця нору, розчистив її трохи лопатою, нарвав пирію, настелив, ліг сам»; — «Одного дня Сашко відкрив, що Сіроманець сліпий»; — «Так от ти який лизунчик, а ще Сіроманець,— сказав Сашко і погладив Сіроманцеві шию, почухав під горлом»; — «Ти і не подумав тікати, бо ти у мене розумний, вовчику. Пиріжка з печінкою хочеш?»; — «Сашко вийшов у коридор, намацав татові валянки, вліз у них, наче провалився у воду, накинув кожушок, тихо прочинив і зачинив за собою двері»; «Сашко став на коліна, почав обмацувати темінь, наткнувся добряче лобом на ковадло, і вже Сіроманець щімко задихав Сашкові в обличчя. Сашко обійняв обома руками вовка за шию». Хлопчик Сашко захоплюється Сіроманцем. Він вважає його чесною та справедливою твариною, яка не зробила нікому нічого поганого. Навіть коли мисливці винищили його вовченят — Сіроманець не помстився їм. Тому Сашко захищає його чесне ім’я перед батьком та Чепіжним. Але дорослі не розуміють хлопця, тому що для них вовк — хижак, якого треба впіймати. Не знайшовши підтримки, Сашко вирішує діяти самостійно. Він допомагає Сіроманцю переховуватись у лісі та влаштовує втечу з сільського хліва, коли вовка таки впіймали в пастку. Сашко вважає Сіроманця кращим другом, він годує його, розмовляє з ним та проводить увесь з ним вільний час. Коли вовк був змушений покинути ліс та переховуватись на полігоні, хлопчик дуже сумував за ним. Навіть потоваришувавши з дівчинкою Галею, Сашко не забував про Сіроманця. їхня зустріч після тривалої розлуки була дуже емоційною. Хлопчик не зраджує своїй меті вилікувати вовкові зір. Задля цього він навіть втікає з дому та подорожує кілька днів пішки, щоб дістатися до лікарні в Одесі. Йому все вдається, але останньої миті вовча натура бере верх і Сіроманець втікає з лікарні, навіть не попрощавшись з кращим другом.
В сегодняшнем мире не осталось настоящих истинных праведных людей. Реальный мир полон интриг, коварства, преступности, лицемерия и лжи. Здесь больше не обитает правда. В этом мире нет совершенно честных и верных людей. Они были в древности, а сейчас - настоящего праведного не встретишь. В древности праведным был Авель, Ной, Авраам, Иов и многие другие люди, указанные в Библии. А сейчас есть те, кто стремится быть на стороне истины, быть верным и поступать праведно с другими. Таких мало, в основном, их не любят и считают их "белыми воронами". Они отличаются от безликой серой массы, которая идет путем обмана и нечестия. Некоторые их ненавидят, над ними насмехаются и их даже преследуют. Есть люди, которые считаются праведными. Это те, кто занимается благотворительностью, проявляют сострадание, милосердие, добродеятельность. Но живя в таком мире невозможно быть полностью праведным, так как обстоятельства жизни и разные ситуации не позволяют проявлять праведность в полной мере. То приходится обмануть другого, то проявить равнодушие, игнорируя страдания людей, то взять то, что плохо лежит, то не платить налоги государству. Жизнь трудна и воспитывает в нас эгоизм и жестокосердие. Какая уж тут праведность! Мы все далеко от нее стоим и нам не достать даже краешка ее! И это печально и горько. Хочется творить добро, а приходится порой делать нехорошие поступки. Хочется сказать ласковое слово, а вылетает грубость и язвительность. и ты сам себя стыдишься. Настоящих праведных людей просто не отыскать в сегодняшнем мире, как не старайся. Можно лишь найти тех, кто хоть как-то стремится стать лучше и чище. Например, главную героиню Матрену из произведения А.И. Солженицина "Матренин двор", называют праведницей эпохи коллективизации. Да, она имела много положительных черт характера и силу духа, волю и желание ближнему. И поэтому ее так назвали - праведница. Наверное, сегодня за это и называют человека праведным. Словарь С.И. Ожегова говорит нам о том, что такое праведность - "праведничество как благочестивость, безгрешность, соответствие религиозным правилам, справедливость". Что же говорит Ф. Ф. Ушаков про праведность? "Праведничество - жизнь согласно заповедям, моральным предписаниям какой-либо религии, соблюдение требований нравственности". Мы живем в такое время, когда стерты четкие границы нормы добра и зла, все перемешано, слилось и трудноразличимо. Поэтому, для многих людей праведник - это тот, кто несет правду и живет по ней, кто с уважением относится к людям, соблюдает нормы морали и нравственности, проявляет веру и делает мир лучше. по нынешним меркам, это действительно так. Можно ли волонтеров назвать праведными? Волонтеры - те, кто бескорыстно в хосписах, больницах, в опасных зонах. Получается, они тоже проявляют доброту сердца и людям, их тоже называют праведными людьми. По нынешним меркам , это так. И это похвально, когда творится вокруг такое безобразие, некоторые хоть как-то пытаются делать стоящие поступки, дарить радость другим, оказывать проявлять милосердие. Может, смотря на их действия, другие тоже захотят стать чуточку лучше и чуточку добрее. И тогда в мире станет больше тех, кто стремиться делать праведные бескорыстные поступки на благо других.
Риси характери Сашка справедливий співчутливий добрий чуйний принциповий самостійний вірний цілеспрямований «Сіроманець» цитатна характеристика Сашка — «Сашко пройшов ліс, вийшов у поле, як почув стрекотіння вертольота: півколом, низенько над лісом він летів на Сашка. Сашко чи злякався, чи що, але сів на землю і прикрився портфелем»; «Аби я був вовком…»; «Раптом Сашко відчув, що хтось дивиться йому в спину: а дубом хтось стояв! «Піти глянути чи не йти?..— завагався Сашко. Але вирішив: — Чого це я стану його боятися? Піду гляну»; — «Сашко вибрав підходящу для Сіроманця нору, розчистив її трохи лопатою, нарвав пирію, настелив, ліг сам»; — «Одного дня Сашко відкрив, що Сіроманець сліпий»; — «Так от ти який лизунчик, а ще Сіроманець,— сказав Сашко і погладив Сіроманцеві шию, почухав під горлом»; — «Ти і не подумав тікати, бо ти у мене розумний, вовчику. Пиріжка з печінкою хочеш?»; — «Сашко вийшов у коридор, намацав татові валянки, вліз у них, наче провалився у воду, накинув кожушок, тихо прочинив і зачинив за собою двері»; «Сашко став на коліна, почав обмацувати темінь, наткнувся добряче лобом на ковадло, і вже Сіроманець щімко задихав Сашкові в обличчя. Сашко обійняв обома руками вовка за шию». Хлопчик Сашко захоплюється Сіроманцем. Він вважає його чесною та справедливою твариною, яка не зробила нікому нічого поганого. Навіть коли мисливці винищили його вовченят — Сіроманець не помстився їм. Тому Сашко захищає його чесне ім’я перед батьком та Чепіжним. Але дорослі не розуміють хлопця, тому що для них вовк — хижак, якого треба впіймати. Не знайшовши підтримки, Сашко вирішує діяти самостійно. Він допомагає Сіроманцю переховуватись у лісі та влаштовує втечу з сільського хліва, коли вовка таки впіймали в пастку. Сашко вважає Сіроманця кращим другом, він годує його, розмовляє з ним та проводить увесь з ним вільний час. Коли вовк був змушений покинути ліс та переховуватись на полігоні, хлопчик дуже сумував за ним. Навіть потоваришувавши з дівчинкою Галею, Сашко не забував про Сіроманця. їхня зустріч після тривалої розлуки була дуже емоційною. Хлопчик не зраджує своїй меті вилікувати вовкові зір. Задля цього він навіть втікає з дому та подорожує кілька днів пішки, щоб дістатися до лікарні в Одесі. Йому все вдається, але останньої миті вовча натура бере верх і Сіроманець втікає з лікарні, навіть не попрощавшись з кращим другом.