Время устного ответа – не менее 2 минут. 1. Твой младший брат очень любит сказки. Он увидел у тебя книгу «Мифы древней Греции» и спросил: «Миф и сказка – это одно и то же?» Объясни ему, в чем различия между сказкой и мифом на примерах известных тебе произведений этих жанров.
2. У тебя есть друг-иностранец, увлекающийся русской поэзией. Он прочитал стихотворение А.С. Пушкина «Няне» и спросил у тебя, кому автор посвятил это стихотворение и почему оно написано с такой теплотой. Расскажи ему об этом, опираясь на факты биографии А.С. Пушкина и стихи, посвященные няне.
3. Дома ты рассказал родителям, что 19 октября в лицее будет праздник. Твоя мама интересуется, что это за праздник, как давно он отмечается и с каким человеком он связан. Расскажи ей об истории дня лицея, событиях и людях, с которыми связан этот праздник.
4. Представь, что ты участвуешь в создании энциклопедии по литературе. Тебе доверили написать статью под названием «Бродячий сюжет». Раскрой понятие «бродячий сюжет» на примерах известных тебе произведений.`
5. К вам в школу приехал иностранец, он интересуется фольклором. Ему попала в руки книга «Волшебные сказки», он спросил у тебя, все ли русские народные сказки таковы. Расскажи ему об этом и других типах русских народных сказок, опираясь на известные тебе произведения этих жанров.
6. Твой младший брат выучил наизусть отрывок «У лукоморья...». Он спросил у тебя: «Из какой сказки этот фрагмент?» Объясни брату, какие черты фольклорной сказки присутствуют в поэме А.С. Пушкина «Руслан и Людмила».
ответ:Боротьба за людську гідність проти усякого приниження, насильства з юних років стала девізом усього життя письменника.
"У людині все повинно бути прекрасним: і обличчя, й одяг, і душа, і думки", — писав А. П. Чехов. Але цього прекрасного і не бачив письменник у тому суспільстві, в якому довелося йому жити. Старе, рабське суспільство калічило людей. Тільки обдаровані, сильні волею люди могли боротися і протистояти цьому рабству. Таким був і А. П. Чехов. Його дуже хвилювало те, що мерзотність звична, що пригнічення і приниження людини стало настільки звичним, що люди просто не помічають його. За це він ненавидів міщанське суспільство, сміявся з нього. Творчість письменника дедалі глибше пронизують гумор і сатира, гостріше висміюються різні людські вади. Він ніколи не сміявся з бідності, з людської біди, з людей, які через ті чи інші обставини не змогли піднятися на високу сходинку соціального становища, не змогли прославитися у житті, але нещадно карав підлабузників. Людина з психологією раба, здатна на самоприниження, була огидна письменникові.
Саме цю тему розкриває він у своєму оповіданні "Товстий і тонкий", де описує зустріч двох друзів дитинства, один із яких був товстим, другий тонким. Проте головне тут не у фізичній особливості двох друзів, а у їх духовних якостях. Зрадівши несподіваній зустрічі на вокзалі, вони, спілкуючись, з'ясовують, чого зумів досягнути в житті кожний із них. Хоча про їх суспільне становище можна було здогадатися за описом кожного з них. "Товстий тільки-но пообідав у ресторані, й губи його лисніли від масла, мов стиглі вишні. Пахло від нього хересом і флердоранжем". "Тонкий щойно вийшов з вагона і був нав'ючений чемоданами, клунками та коробками. Пахло від нього шинкою й кофейною гущею".
Цілком зрозуміло, що друзі стоять на різних сходинках суспільства. Товстий — значно вище. І, здавалося б, він повинен би поводитися зверхньо, нахабно. Але, навпаки, він поводить себе дружньо, щиро. Душа його добра й відкрита. Він розуміє, що для давніх друзів його високе суспільне становище тайного радника тут не має значення. Головне — дружба.
Тонкий, дізнавшись про високий чин товариша шкільних років, відразу зіщулився замкнувся. Куди й подівалася його радість! У мові його з'являється принижений тон, усім своїм єством він починає показувати, що він ладен ледве не плазувати перед товаришем, який має вищий чин, ніж у нього. Це людина заздрісна, дріб'язкова. Ці його якості беруть початок ще з дитинства: в гімназії він був першим наклепником. І, ставши дорослою людиною, не зумів видавити з себе цю рабську психологію.
Чинопочитания, приниженість, підлабузництво стали основними рисами його характеру. З цього й сміється письменник у своєму оповіданні.
"Тоді людина стане кращою, коли ви покажете їй, яка вона є", — писав А. П. Чехов. На мій погляд, це йому чудово вдалося. Зустріч двох друзів закінчилася несподівано швидко: товстий зрозумів, що самоприниженість його колишнього друга не дасть їм можливості надалі підтримувати відносини. Підлабузництво тонкого викликає в нього огиду.
Отже, цей твір висміює підлабузництво дрібних людей (маються на увазі люди з дрібними душевними якостями) перед іншими, які стоять вище. Це добровільно принижені раби, які співчуття викликати не можуть.
Объяснение:
Объяснение:
1. Диалектика души — изображение в литературе человеческого характера как проявления внутренних психологических противоречий между желаемым и возможным, материальными потребностями и духовными принципами, причем сами противоречия оказываются основой роста, развития характера.
Школьный словарь литературных терминов и понятий. — М. : Дрофа, 1995.
2. Диалектика души — литературное изображение внутренней жизни персонажа в ее динамике, развитии; причем само это развитие вызывается внутренними противоречиями в характере и внутреннем мире героя. Один из наиболее ранних приемов диалектики души мы находим в романе Пушкина «Евгений Онегин» : в шестой главе автор изображает внутреннее состояние Евгения, принявшего вызов Ленского на дуэль:
...но Евгений
Наедине с своей душой
Был недоволен сам собой.
И поделом: в разборе строгом,
На тайный суд себя призвав,
Он обвинял себя во многом:
Во-первых, он уж был неправ,
Что над любовью робкой, нежной
Так подшутил вечор небрежно.
А во-вторых: пускай поэт
Дурачится; в осьмнадцать лет
Оно Евгений,
Всем сердцем юношу любя,
Был должен оказать себя
Не мячиком предрассуждений,
Не пылким мальчиком, бойцом,
Но мужем с честью и с умом.
3. Такое выражение употребил Н. Г. Чернышевский, оценивая художественный метод Л. Н. Толстого. По мысли критика, «диалектика» – это такое изображение личности, когда показаны не только начало и конец ее психологической эволюции, но и все драматические переходы одного состояния в другие. Подобный художественный психологизм зародился в художественной литературе.