ЧИПОЛЛИНО (итал. Cipollino) — герой повести-сказки Д. Родари «Приключения Чиполлино» (1951), отважный мальчик-луковка. Образ Ч. в большой степени новый вариант Пиноккио, прославленного героя К.Коллоди. Он такой же непосредственный, трогательный, добродушный, непоседливый, но при этом совсем не капризный, ничуть не своевольный и гораздо менее доверчивый. Он никогда никого не обманывает, твердо держит свое слово и всегда выступает защитником слабых. Ч. выглядит почти совсем так, как и все мальчишки. Только голова у него имеет форму луковички с проросшими зелеными стрелками вместо волос. Смотрится это весьма симпатично, но плохо приходится тем, кто хочет потаскать Ч. за его зелененький чуб. Из их глаз сразу начинают бежать потоки слез. Сам же Ч. заплакал за время действия повести только однажды: когда солдаты Лимончики арестовали папу Чиполлоне. «Назад, глупая!» — приказал Ч. слезе, и та уже больше никогда не показывалась. Ч. не побоялся грозного кавалера Помидора и смело вступился за обиженного им кума Тыкву; он ловко усыпил пса Мастино, чтобы кум Тыква мог забрать свой домик. Ч. отважен и умеет приобретать друзей. Злобному Помидору удается засадить малыша в тюрьму, но благодаря своему умению дружить Ч. не только сам выбирается на волю, но и безвинно томящихся там, в том числе и своего отца. Грозный кавалер Помидор проиграл маленькому смельчаку, благодаря которому графини Вишни сбежали из своего дворца, барон Апельсин пошел «на вокзал таскать чемоданы», а замок графинь превратился в Дворец детей. Образ Ч., несмотря на видимую сказочность, очень правдив. Все поступки и реакции героя психологически достоверны. Перед нами живой мальчик из простой семьи, наделенный самыми лучшими из человеческих качеств. Но одновременно это образ-символ мальчишеской отваги, детской дружбы и преданности.
ПИНОККИО (італ. Pinocchio) герой казки К.Лоренціні (псевдонім -Коллоді) «Пригоди Піноккіо» (1880). Є у цієї книги і друга назва - «Історія дерев'яного чоловічка». І дійсно, її героєм є дерев'яна пустотлива маріонетка, яка стала прообразом нашого Буратіно. Ще до появи на світло, будучи звичайним на вигляд поліном, П. примудрився завдати чимало неприємностей тим, хто намагався мати з ним справу. Він настільки налякав столяра майстра Антоніо, що зазвичай червоний кінчик його носа став темно-синім, а особа перекосило. Потім він посварив Антоніо з його колегою і другом Джеппетто. Далі ще гірше. Джеппетто ще не встиг вирізати з отриманого в подарунок від Антоніо поліна голову, а П. вже почав корчити глузливі пики і показувати мову. Ледь закінчивши робити чоловічкові ноги, Джеппетто тут же отримав стусана по носі, а дерев'яний бешкетник вискочив на вулицю і побіг від свого творця, роблячи стрибки не гірше зайця. Потім П. затіяв суперечку зі старим цвіркуном, які намагалися напоумити самовпевненого, нестерпного чоловічка, але суперечка закінчився вельми плачевно - П. просто- напросто вбив бідолаху, запустивши в нього дерев'яним молотком. П. влаштований так, що всі його благі наміри закінчуються абсолютно протилежним результатом. Ось він, розчулений тим, що Джеппетто продав свою єдину куртку, щоб купити буквар, мріє про те, як буде вчитися, потім знайде роботу, заробить багато грошей і купить своєму батькові куртку, нову, «цілком із золота і срібла», але, тільки-но почувши про подання лялькового театру, забуває про свої плани і змінює буквар на квиток. Отримавши від господаря лялькового театру п'ять золотих, П., правда, знову згадує про свого батька (він взагалі буває іноді і добрим, і сміливим - наприклад, коли заступається за Арлекіна, якого хоче кинути у вогонь господар театру), але тут же потрапляє в мережі Лисиці і Кота, повіривши їх казкам про Чарівному Поле, де п'ять золотих миттєво перетворяться в дві тисячі п'ятсот. Всякий раз, коли П. проявляє дурість, упертість або самовпевненість, з ним трапляється якась неприємність. Так життя намагається навчити нестерпного хлопчиська, але він дуже погано піддається навчанню і насилу витягує уроки з того, що відбувається. Потрапивши в чергову халепу, П. незмінно згадує про свого бідолаху-батька і про те, які блага обіцяє перебування під його дахом. Але з таким же постійністю П. забуває про своє каяття і пускається в нові пригоди. Добра фея обіцяла П., що він стане людиною, якщо заслужить цього. А заслужити можна, лише ставши «хорошим хлопчиком»: старанно вчитися, перестати говорити неправду. Але легко зрозуміти, що до перетворення в людину йому ще дуже далеко. Його мало не посадили до в'язниці, ледь не підсмажили на сковорідці разом з рибою. Саме ж жахливе з ним сталося, коли він піддався на вмовляння свого друга Фітіль і відправився з ним в Країну Розваг. Потрапивши туди, П. перетворився в осла. У П. безліч недоліків, але серце в нього добре, та й підприємливості не позичати. Потрапивши в черево величезної акули, він знаходить там свого обожнюваного батька і рятує його з ув'язнення в акулячому череві. Щоб добути для батька склянку молока, він погоджується навіть крутити воріт у городника. А добру фею, дізнавшись, що вона хвора, без найменшого жалю віддає зекономлені на новий костюм гроші. Звичайно, це вже були вчинки справжню людину. П. перетворився в «розумного, красивого хлопчика з каштановим волоссям і блакитними очима, з веселим, радісним обличчям». В італійському місті Коллоді, батьківщині матері письменника Карло Коллоді, стоїть пам'ятник Піноккіо - один з небагатьох на світлі пам'ятників літературним героям
Переведите в переводчеке