Выписать из стих. "зимы холодное и ясное начало" заболоцкого средства изобразительности. зимы холодное и ясное начало сегодня в дверь мою три раза простучало. я вышел в поле. острый, как металл, мне зимний воздух сердце спеленал, но я вздохнул и, разгибая спину, легко сбежал с пригорка на равнину,
сбежал и вздрогнул: речки страшный лик вдруг глянул на меня и в сердце мне проник. заковывая холодом природу, зима идет и руки тянет в воду. река дрожит и, чуя смертный час, уже открыть не может томных глаз, и все ее тело вдруг страшно вытянулось и оцепенело и, еле двигая свинцовою волной, теперь
лежит и бьется головой. я наблюдал, как речка умирала, не день, не два, но только в этот миг, когда она от боли застонала, в ее сознанье, кажется, проник. в печальный час, когда исчезла сила, когда вокруг не стало никого, природа в речке нам изобразила скользящий мир сознанья своего. и уходящий
трепет размышленья я, кажется, прочел в глухом ее томленье, и в выраженье волн предсмертные черты вдруг уловил. и если знаешь ты, как смотрят люди в день своей кончины, ты взгляд реки поймешь. уже до середины смертельно почерневшая вода чешуйками подергивалась льда. и я стоял у каменной глазницы,
ловил на ней последний отблеск дня. огромные внимательные птицы смотрели с елки прямо на меня. и я ушел. и ночь уже спустилась. крутился ветер, падая в трубу. и речка, вероятно, еле билась, затвердевая в каменном гробу.
"Айвенго" — це остросюжетний і дуже багатоплановий роман з великою кількістю дiючих осiб. У романi перемiшанi реальнi (однак романтизовані, наприклад, образ короля) iсторичнi фiгури і цілком вигаданi персонажi.
Айвенго і Бріан де Буагільбер – образи лицарів, що протиставлені один одному у творі. Обидва вони сміливі воїни, але в романі вони виступають як суперники й вороги.
Айвенго описаний автором як майже iдеальний романтичний герой, уособлення усіх чеснот лицарства. Айвенго - благородний молодий лицар, син саксонського дворянина Седріка Сакса. Брав участь у III хрестового поході, є сподвижником другом короля Річарда Левове Серце. Айвенго дуже вірний - і своєму коханню (не погодився зрадити свою любов, за що батько його вигнав і позбавив спадщини), і королю (Айвенго, вступивши до його війська, віддано служив йому). Навіть у важких ситуаціях, Айвенго не зраджує короля, кохану, друзів.
Айвенго вражає нас своєю людяністю, що для його суворому времені було нетиповим навіть для лицаря. Айвенго допомагає єврею Ісааку, не дозволяє злодіям пограбувати іновірця. Не оговтавшись після ран, ризикує своїм життям заради Ребеки. Айвенго - благородний: під час поєдинку він не скористався слабкістю суперника. Айвенго прагне до перемоги, але перемоги у чесному бою.
Образ Бриана де Буагильбера у романі дуже яскравий і набагато складніший за образ Айвенго. Образ Буагильбера дуже суперечливий, тому герой вийшов яскравим і живим. Хоча храмовник Буагильбер є негативним персонажем твору, у нього є не тільки негативні риси.
Він - сувора, тверда людина, часто буває і грубим, і жорстоким. Потім, коли закохується в Ревеку, він розкривається як дуже пристрасна людина. У його душі іде запекла внутрiшня боротьба. Бриан де Буагильбер готовий заради своєï пристрастi вiдмовитися вiд свого iменi, титулу, знеславити себе. Під час турнiру, на якому вирiшується, чи буде жити Ревека, вiн вмирає вiд переживань.
Він - суперечлива натура. Ревека говорить йому: "У тебе сильна душа; іноді в ній спалахують благородні і великі пориви. Але вона - як занедбаний сад, що належить недбайливому господареві: бур`яни розрослися в ній і заглушили здорові паростки".
Ровена — знатна саксонка, нею опікувався Седрик Ротервудський. Опікун обожнює її, ні в чому не відмовляє і пов’язує з нею свої надії на відновлення влади саксів. Через це він навіть виганяє свого сина і позбавляє його спадку. Проте Ровена рішуче протистоїть шлюбові без любові з нащадком князівського роду Альтестаном. Потрапивши у полон, дівчина, що звикла до загального поклоніння, втрачає свою волю, плаче. Тільки щасливий випадок рятує її, а потім доля знову посміхається їй і вона стає дружиною коханого лицаря Айвенго.
Ребекка — дочка багатого єврея Ісаака. Її плем’я постійно зазнавало гонінь та принижень. І хоча дівчина виросла, не знаючи ні в чому відмови, все ж зрозуміла, що їй потрібна велика сила волі, знання, «щоб вижити в цьому жорсткому світі».