Відколи Івана Дідуха запам'ятали в селі газдою (господарем), відтоді він мав лише одного коня й малий візок. Він упрягався разом із конем і виконував усяку польову роботу нарівні з ним. Іван ніколи не жалів себе, був надзвичайно працьовитим. Десять років чоловік відслужив в австрійській армії, а коли повернувся, то вже не застав батьків живими. У спадок від батька йому дістався шматок найгіршої в селі землі — на горбі, де жінки копали пісок, і «зівав він ярами та печерами під небеса, як страшний велетень». Там ніхто не орав і не сіяв, але Іван взявся те робити. Конем підвозив гній до горба, а далі сам його носив у мішку нагору. Працював так тяжко, що перегнувся в поясі й відтоді весь час ходив схилений, тож на селі його стали кликати Іваном Переломаним. Хоч горб і «переламав» селянина, але кинути його було шкода. Господар обгороджував свою ділянку, обгортав її грудками трави, щоб дощ не змивав гній. Так і провів усе життя на тому горбі (на інших нивах, куплених за гроші, що Іван заробив під час служби у війську, працювали його сини та дружина). Були в Івана певні дивацтва: до церкви ходив лише раз на рік — на Великдень, а ще «курей зіцірував (дресирував). То так він їх научував, що жадна не важилася поступити на подвір'я і порпати гній». Їв Дідух на лаві, а не коло столу, пояснюючи це тим, що так він звик, коли був наймитом, а потім служив в армії. «Отакий був Іван, дивний і з натурою, і з роботою».
Роман Таинственный остров Сюжет книги США. 1865 год. Гражданская война. Пять смелых и отважных людей находящихся в плену решаются на побег с воздушного шара. Из-за урагана их шар выбрасывает на необитаемый остров в Тихом океане, на котором им предстоит прожить 4 года. Благодаря сплоченности, знаниям и богатствам острова (флора, фауна, полезные ископаемые) этим отважным людям удается наладить быт и уют. Помимо будничных проблем, колонисты острова постоянно пытаются разгадать загадки острова, подстерегающие их на каждом шагу, за что роман и получил название Таинственый остров)
У спадок від батька йому дістався шматок найгіршої в селі землі — на горбі, де жінки копали пісок, і «зівав він ярами та печерами під небеса, як страшний велетень». Там ніхто не орав і не сіяв, але Іван взявся те робити. Конем підвозив гній до горба, а далі сам його носив у мішку нагору.
Працював так тяжко, що перегнувся в поясі й відтоді весь час ходив схилений, тож на селі його стали кликати Іваном Переломаним. Хоч горб і «переламав» селянина, але кинути його було шкода. Господар обгороджував свою ділянку, обгортав її грудками трави, щоб дощ не змивав гній. Так і провів усе життя на тому горбі (на інших нивах, куплених за гроші, що Іван заробив під час служби у війську, працювали його сини та дружина).
Були в Івана певні дивацтва: до церкви ходив лише раз на рік — на Великдень, а ще «курей зіцірував (дресирував). То так він їх научував, що жадна не важилася поступити на подвір'я і порпати гній». Їв Дідух на лаві, а не коло столу, пояснюючи це тим, що так він звик, коли був наймитом, а потім служив в армії. «Отакий був Іван, дивний і з натурою, і з роботою».
Сюжет книги
США. 1865 год. Гражданская война. Пять смелых и отважных людей находящихся в плену решаются на побег с воздушного шара. Из-за урагана их шар выбрасывает на необитаемый остров в Тихом океане, на котором им предстоит прожить 4 года. Благодаря сплоченности, знаниям и богатствам острова (флора, фауна, полезные ископаемые) этим отважным людям удается наладить быт и уют. Помимо будничных проблем, колонисты острова постоянно пытаются разгадать загадки острова, подстерегающие их на каждом шагу, за что роман и получил название Таинственый остров)