Рассказ как начинается, так и заканчивается авторским словом.
Риторическое восклицание здесь наполнено множеством чувств: сожаление, сомнение, упрёк. Олечка "купила безобразный полосатый диван". Здесь ирония над мещанством, ограничивающим человека в интеллектуальном плане. Диван становится пределом стремлений Олечки. Это символ примитивности, пошлости и даже глупости главной героини.
Уделяя внимание комической стороне, Тэффи хочет не только рассмешить, но и показать всю несуразицу и пустоту того, что персонажи считают жизнью, обнажить несоответствие между высшим предназначением человека и бессмысленностью его существования.
Рассказ начинается с рассуждения о том, что "человек только воображает, что беспредельно властвует над вещами" . А далее автор рассказывает историю о том, как купленный героиней "крахмальный дамский воротник с продернутой в него желтой ленточкой" стал управлять ее жизнью, пока окончательно не разрушил ее. Юмористического эффекта в произведении позволяет достичь такой художественное средство, как деталь. В данном случае это воротник, художественный образ- символ соблазна.
«Тев’є-молочник» – це повість Шолом-Алейхема. У повісті дев’ять своєрідних новел-монологів. Письменник повертався до неї протягом двадцяти років: перша новела вперше опублікована в 1894 році, заключна – в 1914 році.
Тев’є-молочник, або, як він називає себе в «листі» до автора (новела перша «Аз недостойний»), «пан Тев’є, молочний єврей», – людина кінця 19-го – початку 20-го століття. Життєрадісний, сильний, завзятий трудівник, який звик у поті чола заробляти хліб свій.
Уявлення Тев’є про життя глибоко патріархальні. Життя посилає йому одне випробування за іншим. Все нове вривається в його будинок через дочок, чиї погляди на життя рішуче відрізняються від поглядів батька. Дочки чинять інакше, ніж робили батьки і діди: поривають зі старим, йдуть назустріч новому. Вир нового життя часом просто незрозумілий, лякає. Тев’є, проте, знаходить в собі достатньо сил якщо не зрозуміти, то, принаймні, інстинктивно прийняти те, що відбувається на його очах.
Рассказ как начинается, так и заканчивается авторским словом.
Риторическое восклицание здесь наполнено множеством чувств: сожаление, сомнение, упрёк. Олечка "купила безобразный полосатый диван". Здесь ирония над мещанством, ограничивающим человека в интеллектуальном плане. Диван становится пределом стремлений Олечки. Это символ примитивности, пошлости и даже глупости главной героини.
Уделяя внимание комической стороне, Тэффи хочет не только рассмешить, но и показать всю несуразицу и пустоту того, что персонажи считают жизнью, обнажить несоответствие между высшим предназначением человека и бессмысленностью его существования.
Рассказ начинается с рассуждения о том, что "человек только воображает, что беспредельно властвует над вещами" . А далее автор рассказывает историю о том, как купленный героиней "крахмальный дамский воротник с продернутой в него желтой ленточкой" стал управлять ее жизнью, пока окончательно не разрушил ее. Юмористического эффекта в произведении позволяет достичь такой художественное средство, как деталь. В данном случае это воротник, художественный образ- символ соблазна.
«Тев’є-молочник» – це повість Шолом-Алейхема. У повісті дев’ять своєрідних новел-монологів. Письменник повертався до неї протягом двадцяти років: перша новела вперше опублікована в 1894 році, заключна – в 1914 році.
Тев’є-молочник, або, як він називає себе в «листі» до автора (новела перша «Аз недостойний»), «пан Тев’є, молочний єврей», – людина кінця 19-го – початку 20-го століття. Життєрадісний, сильний, завзятий трудівник, який звик у поті чола заробляти хліб свій.
Уявлення Тев’є про життя глибоко патріархальні. Життя посилає йому одне випробування за іншим. Все нове вривається в його будинок через дочок, чиї погляди на життя рішуче відрізняються від поглядів батька. Дочки чинять інакше, ніж робили батьки і діди: поривають зі старим, йдуть назустріч новому. Вир нового життя часом просто незрозумілий, лякає. Тев’є, проте, знаходить в собі достатньо сил якщо не зрозуміти, то, принаймні, інстинктивно прийняти те, що відбувається на його очах.