історія створення. за основу « про схід і захід» узято реальний випадок, що стався на північно-західному кордоні британської індії. місцевий «абрек» на ім’я камаль із дванадцятьма бійцями втік на заколотний кордон і вкрав лошицю полковника. полковничий син вирушає навздогін та камалем. він наздогнав камаля. відбувається поєдинок не на життя, а на смерть. однак кожний побачив сміливість іншого, і повага до ворога здолала ненависть. усе закінчилося досить мирно. камаль і полковничий син присягнулися на вічну дружбу, стали братами не по крові, а по духу. перепові цю реальну подію. р. кіплінг насичив її філософським змістом. у і йдеться не тільки про зіткнення двох чоловіків, двох ворожих сил, а й про конфлікт двох світів — сходу і заходу. це не лише сторони світу, а й утілення різних вірувань, позицій, світоглядів і урешті-решт народів. па початку і в кінці твору повторюється строфа, яку автор виділяс курсивом: “захід є захід, а схід є схід, їм не зійтися вдвох. допоки землю і небеса на суд не покличе бог: та сходу і заходу вже нема, границь нема поготів, як сильні стають лицем у лице, хоч вони у різних світів” дослівно перша фраза перекладається так: «захід є захід, а схід є схід, з місця вони не зійдуть», але весь текст доводить думку про те, що хоча захід і схід ніколи не рушать з місця, людина з людиною, незважаючи на різницю в поглядах, національну й релігійну належність, завжди можуть порозумітися й зблизитися духовно. це шлях до духовного єднання людства, від чого залежить доля землі. світосприйняття письменника відзначається особливою толерантністю. основна думка – немає заходу без сходу, а сходу — без заходу, всі частини поєднуються в одному цілому, світ різнобарвний і багатоликий, тому завдання справжньої .людини — увібрати, зрозуміти, поважати й полюбити це розмаїття: завжди є шанс подолати протистояння різних сил та ідей, якщо люди будуть поважати один одного, дотримуватися законів честі й розв’язувати всі конфлікти мирно. тому завдання справжньої людини — ввібрати, зрозуміти, поважати й полюбити це розмаїття. це є шлях до оновлення буття всього людства. ідея висловлена не у рефрені, а в словах “той, хто вчора ворогам був, сьогодні товариш нам! ” і справа не в тому, що “сильні” гуртуються, а в їхній здатності приносити своєю силою мир туди, де була ворожнеча. сильні на те й сильні, аби оберігати слабких. саме це їх і поєднує, і робить “людьми честі”. слово “благородство” співзвучне зі словом “благо”, тобто “добро”. гуманістичний пафос твору – синтез двох начал — заходу і сходу, двох світоглядів, цивілізацій двох народів. у творі порушуються проблеми не тільки тогочасної політики британії щодо східних країн, на першому плані – проблема співіснування різних цивілізацій народів, людей і держав взагалі. тут автор виступає у ролі громадянина світу, якому болить доля всієї людської нації. в основу своєї концепції кіплінг покладає моральний критерій, тому не випадково на початку і в кінці твору згадується бог і страшний суд. біблійні асоціації підкреслюють авторську думку про моральну відповідальність усіх і кожною та те, що відбувається на землі. зло, насильство, війна приводять лише до руйнування людства і людської цивілізації. а мир, взаєморозуміння, злагода можуть запобігти найжорстокішому конфліктові. автор закликає людей, незважаючи на різницю їхніх релігій і світоглядів, звернутися до вічних цінностей, адже бог як моральний ідеал є одним для всіх. події в і розвиваються дуже швидко.
історія створення. за основу « про схід і захід» узято реальний випадок, що стався на північно-західному кордоні британської індії. місцевий «абрек» на ім’я камаль із дванадцятьма бійцями втік на заколотний кордон і вкрав лошицю полковника. полковничий син вирушає навздогін та камалем. він наздогнав камаля. відбувається поєдинок не на життя, а на смерть. однак кожний побачив сміливість іншого, і повага до ворога здолала ненависть. усе закінчилося досить мирно. камаль і полковничий син присягнулися на вічну дружбу, стали братами не по крові, а по духу. перепові цю реальну подію. р. кіплінг насичив її філософським змістом. у і йдеться не тільки про зіткнення двох чоловіків, двох ворожих сил, а й про конфлікт двох світів — сходу і заходу. це не лише сторони світу, а й утілення різних вірувань, позицій, світоглядів і урешті-решт народів. па початку і в кінці твору повторюється строфа, яку автор виділяс курсивом: “захід є захід, а схід є схід, їм не зійтися вдвох. допоки землю і небеса на суд не покличе бог: та сходу і заходу вже нема, границь нема поготів, як сильні стають лицем у лице, хоч вони у різних світів” дослівно перша фраза перекладається так: «захід є захід, а схід є схід, з місця вони не зійдуть», але весь текст доводить думку про те, що хоча захід і схід ніколи не рушать з місця, людина з людиною, незважаючи на різницю в поглядах, національну й релігійну належність, завжди можуть порозумітися й зблизитися духовно. це шлях до духовного єднання людства, від чого залежить доля землі. світосприйняття письменника відзначається особливою толерантністю. основна думка – немає заходу без сходу, а сходу — без заходу, всі частини поєднуються в одному цілому, світ різнобарвний і багатоликий, тому завдання справжньої .людини — увібрати, зрозуміти, поважати й полюбити це розмаїття: завжди є шанс подолати протистояння різних сил та ідей, якщо люди будуть поважати один одного, дотримуватися законів честі й розв’язувати всі конфлікти мирно. тому завдання справжньої людини — ввібрати, зрозуміти, поважати й полюбити це розмаїття. це є шлях до оновлення буття всього людства. ідея висловлена не у рефрені, а в словах “той, хто вчора ворогам був, сьогодні товариш нам! ” і справа не в тому, що “сильні” гуртуються, а в їхній здатності приносити своєю силою мир туди, де була ворожнеча. сильні на те й сильні, аби оберігати слабких. саме це їх і поєднує, і робить “людьми честі”. слово “благородство” співзвучне зі словом “благо”, тобто “добро”. гуманістичний пафос твору – синтез двох начал — заходу і сходу, двох світоглядів, цивілізацій двох народів. у творі порушуються проблеми не тільки тогочасної політики британії щодо східних країн, на першому плані – проблема співіснування різних цивілізацій народів, людей і держав взагалі. тут автор виступає у ролі громадянина світу, якому болить доля всієї людської нації. в основу своєї концепції кіплінг покладає моральний критерій, тому не випадково на початку і в кінці твору згадується бог і страшний суд. біблійні асоціації підкреслюють авторську думку про моральну відповідальність усіх і кожною та те, що відбувається на землі. зло, насильство, війна приводять лише до руйнування людства і людської цивілізації. а мир, взаєморозуміння, злагода можуть запобігти найжорстокішому конфліктові. автор закликає людей, незважаючи на різницю їхніх релігій і світоглядів, звернутися до вічних цінностей, адже бог як моральний ідеал є одним для всіх. події в і розвиваються дуже швидко.