У житті кожної людини рано чи пізно настає момент, коли необхідно зробити певний вибір. І тут ми замислюємося — як правильно вчинити, як краще зробити? У підсумку ми приймаємо рішення, яке вважаємо правильним. Але чи завжди правильний вибір можна назвати моральним?
Кожен з нас впевнений, що приймає оптимальне рішення, яке дозволить з честю вийти з найскладнішої ситуації. Наприклад, ви спізнюєтеся до школи. Щодуху біжите на маршрутне таксі й випадково зачіпаєте літню людину. Вона падає, насилу намагається піднятися… А ви продовжуєте поспішати, на ходу кинувши слова вибачення, але не запропонувавши їй руку до З одного боку, вас можна зрозуміти — ви спізнюєтеся і це може привести до серйозних неприємностей у школі та вдома. Але чи правильно ви вчинили? Звичайно, ні!
Швидко прийнявши рішення, яке здається нам в цей момент єдино вірним, ми можемо мимоволі завдати шкоди іншим людям. Літня людина, яку ви зачепили, потихеньку підніметься. А може, й ні… Ви цього, швидше за все, не побачите, бо вже поїдете. Але ж може статися так, що людина при падінні отримала серйозний удар або навіть перелом. Мало хто знає, що у літніх людей переломи іноді не зростаються, вони залишаються інвалідами або гинуть. Як ви думаєте, чи виправданий буде ваш вчинок? Чи дійсно уникнути запізнення було важливіше здоров’я або життя іншої людини? Ні, не важливіше!
Тому завжди намагайтеся приймати рішення, які враховуватимуть не тільки ваші інтереси, а й інтереси людей, що вас оточують. Хто знає, може бути, завтра вам назустріч теж попадеться той, хто дуже поспішає, і ви опинитеся на місці тієї літньої людини, яку зачепили сьогодні…
Сергей Есенин – поэт невероятно интересный, со своей особенной творческой судьбой. Есенин начинал свой путь в литературе как типичный крестьянин-самоучка, а закончил его как великий русский поэт. Он оставил нам большое стихотворное наследие. Его язык очень богат и интересен. В своем творчестве Есенин затрагивал многие темы: любовь, Родина, русская природа, революция… Его перу принадлежат красивые, иногда авангардные, иногда романтические, иногда гневные и ироничные, но всегда близкие и понятные читателю стихи. Есенина называют «поэтом русской деревни». Нельзя не заметить грустную любовь к родной стране, которая в мыслях поэта была свободной, зеленой, бескрайней поляной с душистыми цветами. Образ «русского парня» сложился у Есенина с самого начала творческого пути. На свое первое публичное выступление в 1915 году друзья посоветовали ему надеть белую рубашку с серебряной вышивкой и взять с собой деревенскую гармошку…
Из всего творчества поэта мне больше всего нравятся стихи Есенина о любви. Одним из лучших сборников его любовной лирики является знаменитый цикл «Персидские мотивы» (1924-1925). В нем отразились впечатления от поездки поэта в Азербайджан. Входящие в цикл стихотворения («Шаганэ ты моя, шаганэ…», «Руки милой – пара лебедей», «Ты сказала, что Саади…», «В Хороссане есть такие двери» и так далее) выражают чувства любви в разных его проявлениях. Есенина интересует различные оттенки и варианты любовного чувства: ревность, грусть, любовное томление, измена, любовные ласки. В этом сборнике появляется лирический образ прекрасной персиянки, в чьих глазах герой «увидел море, полыхающее голубым огнем».
У житті кожної людини рано чи пізно настає момент, коли необхідно зробити певний вибір. І тут ми замислюємося — як правильно вчинити, як краще зробити? У підсумку ми приймаємо рішення, яке вважаємо правильним. Але чи завжди правильний вибір можна назвати моральним?
Кожен з нас впевнений, що приймає оптимальне рішення, яке дозволить з честю вийти з найскладнішої ситуації. Наприклад, ви спізнюєтеся до школи. Щодуху біжите на маршрутне таксі й випадково зачіпаєте літню людину. Вона падає, насилу намагається піднятися… А ви продовжуєте поспішати, на ходу кинувши слова вибачення, але не запропонувавши їй руку до З одного боку, вас можна зрозуміти — ви спізнюєтеся і це може привести до серйозних неприємностей у школі та вдома. Але чи правильно ви вчинили? Звичайно, ні!
Швидко прийнявши рішення, яке здається нам в цей момент єдино вірним, ми можемо мимоволі завдати шкоди іншим людям. Літня людина, яку ви зачепили, потихеньку підніметься. А може, й ні… Ви цього, швидше за все, не побачите, бо вже поїдете. Але ж може статися так, що людина при падінні отримала серйозний удар або навіть перелом. Мало хто знає, що у літніх людей переломи іноді не зростаються, вони залишаються інвалідами або гинуть. Як ви думаєте, чи виправданий буде ваш вчинок? Чи дійсно уникнути запізнення було важливіше здоров’я або життя іншої людини? Ні, не важливіше!
Тому завжди намагайтеся приймати рішення, які враховуватимуть не тільки ваші інтереси, а й інтереси людей, що вас оточують. Хто знає, може бути, завтра вам назустріч теж попадеться той, хто дуже поспішає, і ви опинитеся на місці тієї літньої людини, яку зачепили сьогодні…
В своем творчестве Есенин затрагивал многие темы: любовь, Родина, русская природа, революция… Его перу принадлежат красивые, иногда авангардные, иногда романтические, иногда гневные и ироничные, но всегда близкие и понятные читателю стихи.
Есенина называют «поэтом русской деревни». Нельзя не заметить грустную любовь к родной стране, которая в мыслях поэта была свободной, зеленой, бескрайней поляной с душистыми цветами. Образ «русского парня» сложился у Есенина с самого начала творческого пути. На свое первое публичное выступление в 1915 году друзья посоветовали ему надеть белую рубашку с серебряной вышивкой и взять с собой деревенскую гармошку…
Из всего творчества поэта мне больше всего нравятся стихи Есенина о любви. Одним из лучших сборников его любовной лирики является знаменитый цикл «Персидские мотивы» (1924-1925). В нем отразились впечатления от поездки поэта в Азербайджан. Входящие в цикл стихотворения («Шаганэ ты моя, шаганэ…», «Руки милой – пара лебедей», «Ты сказала, что Саади…», «В Хороссане есть такие двери» и так далее) выражают чувства любви в разных его проявлениях. Есенина интересует различные оттенки и варианты любовного чувства: ревность, грусть, любовное томление, измена, любовные ласки. В этом сборнике появляется лирический образ прекрасной персиянки, в чьих глазах герой «увидел море, полыхающее голубым огнем».