Задание 10. в «Песнь о вещем Олеге», основанной на древнем летописном источнике, часто встречаются устаревшие
слова. Постарайтесь объяснить значение этих слов. При необхо-
димости обратитесь к словарям.
Вещий
Чело
Воитель
Пращ (праща)
Сеча
Взор
Отроки-други
Глава
Внемлет
Почил
Брег
Тризна
Секира

Ассоль — головна героїня повісті «Пурпурові вітрила». Ассоль — це дівчина, чия мрія стала дійсністю. Ассоль рано втратила матір, і її виховав батько — суворий і замкнутий Лонгрен. Односельці їх цуралися, так як за версією власника таверни Лонгрен був жорстоким і безсердечним. Він не врятував його, коли того відносило в море. А те, що через нього померла Мері, мати Ассоль, власник таверни промовчав. З тих пір Ассоль та її батька в селі недолюблювали, їх уникали. Крім того, Ассоль вважали несповна розуму після її розповіді про зустріч з чарівником, який обіцяв, що за нею колись приїде відважний принц на кораблі з червоними вітрилами. За це її називали не інакше, як «корабельна Ассоль». За вдачею це була дівчина з багатою уявою і добрим серцем. Вона могла говорити з деревами та чагарниками, як живими, піклуватися про братів менших, і щиро мріяти. Коли вона підросла, то стала справжньою красунею. Все що Ассоль надягала, здавалося новим і чарівним. Її обличчя було по-дитячому наївним і променистим. Вона ні на мить не забувала про свою мрію і часто її уявляла. Навіть Лонгрен думав, що пройде час, і вона забуде слова казкаря Егля. Уміння самозабутньо мріяти і ігнорувати злі глузування оточуючих пішли дівчині на користь. У її житті, насправді, з’явився хтось особливий, надів на її палець кільце, поки вона спала. Після цього, вона ще більше впевнилася в тому, що «він» скоро з’явиться в її житті. Незабаром в селі Каперни з’явився той самий корабель з червоними вітрилами, а з ним і Артур Грей — капітан корабля, відважний моряк, благородна людина, який почув історію про Ассоль і втілив її в реальність.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/purpurovi-vitrila-harakteristika-assol/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Аннотация. Статья анализирует сущность новаторского вклада Л. Н. Толстого в развитие жанра художественной автобиографии ("Детство", "Отрочество", "Юность"). Автор раскрывает содержание понятия синтетичности жанровых форм, использованных Толстым. Наряду с признанием тезиса Н. Г. Чернышевского о показе "диалектики души", в чем выразилась новизна толстовского метода, доказывается мысль о значимости симбиоза "этической" и "поэтической" идей, явившегося открытием Толстого. Исследование заключает вывод о том, что создатель трилогии добивается "всечеловеческого обобщения" или онтологической глубины своего жизнеописания благодаря таким приемам, как "мелочность деталей" и "генерализующие вставки".