Завтра сдавать ток по литре сделать по мёртвым душам. написать помещика, дорогу до него, вид деревни, вид дома, какое впечатление производит, чем угощает, на какое животное похож.
Друг - це людина, яка сприймає тебе таким, яким ти є і ніколи не зрадить. Я хотів би дружити з Остапом. Андрій- хороший хлопець, яле він зрадив свою відчизну. Це найгірше із того, що він мвг би зробити. Він зрадив не лише свого батька, ай чвою країну, свою віру. І все це лише заради дівчини. Мені такий друг не до вподоби, і я вважаю, що Тарас зробив правильно, вбивши Андрія. А ось остап - справіжній друг. Він вірний і батькові і Україні. Він до останнього терпить муки і катування, але не здається полякам. Такий друг ніколи не зрадить. Отже, я б краще дружив з Остапом.
Тургенев Иван Сергеевич – известный русский писатель, с 1860 года член-корреспондент Петербургской АН. Его романы «Дым» (1867) и «Новь» (1877) показывают жизнь русских людей за границей народническое движение в России. Роман «Дым» заметно отличается от других произведений автора, здесь показаны глубокие сомнения и слабо теплящиеся надежды. В романе нет типичного главного героя, вокруг которого закручен сюжет. Произведение было написано в эпоху кризиса общественного движения 60-х годов, в наступивший период идейного бездорожья. Это было смутное время, когда старые надежды не осуществились, а новые еще не народились.
Андрій- хороший хлопець, яле він зрадив свою відчизну. Це найгірше із того, що він мвг би зробити. Він зрадив не лише свого батька, ай чвою країну, свою віру. І все це лише заради дівчини. Мені такий друг не до вподоби, і я вважаю, що Тарас зробив правильно, вбивши Андрія.
А ось остап - справіжній друг. Він вірний і батькові і Україні. Він до останнього терпить муки і катування, але не здається полякам. Такий друг ніколи не зрадить.
Отже, я б краще дружив з Остапом.
Роман «Дым» заметно отличается от других произведений автора, здесь показаны глубокие сомнения и слабо теплящиеся надежды. В романе нет типичного главного героя, вокруг которого закручен сюжет. Произведение было написано в эпоху кризиса общественного движения 60-х годов, в наступивший период идейного бездорожья. Это было смутное время, когда старые надежды не осуществились, а новые еще не народились.