Володимир Короленко "Сліпий музикант". Чи можна назвати Петра Попельського щасливою людиною?
Петрусь народився в багатій родині поміщика. Разом із радістю народження хлопчика прийшло і горе: він народився сліпим. Мати, дізнавшись про сліпоту Петруся, намагалася оточити сина зайвою опікою і увагою. Вона прагнула оберігати і пестити сина. Але дядько Петруся, Максим, що втратив на війні ногу, зауважив, щоб до хлопчика не виявляли «дурну дбайливість». На думку Максима, Петрусь повинен був сам пристосовуватися до життя. Це його загартує. Так дядько все життя залишався суворим і добрим другом хлопчика. Він не дозволяв Петрусеві відчувати свою неповноцінність. Петро Попельський з дитинства займався музикою, розвиваючи і збагачуючи свій духовний світ. Виріс повноцінною, духовно багатою і талановитою людиною. Він став музикантом. До свого першого концерту наш герой пройшов тяжкий шлях, на якому були розчарування у собі, горе, сльози, душевна криза. Завдяки дядькові Максиму, Петро знайшов у собі сили перебороти себе, здолати обставини, пов'язані зі сліпотою. Здавалося, що герой дійсно прозрів, тому що побачив реальне життя, пізнав його і зміг подарувати своє мистецтво людям. Окрім того, Петрові пощастило, що він зустрів Евеліну. Дівчина покохала його і вийшла за нього заміж. Отже, завдяки людям, які його оточували, своїй наполегливості, він стає щасливим: його визнають як музиканта, він зустрічає своє кохання, має сім'ю (турботливу дружину і маленького сина). У нього попереду щасливе майбутнє.
В сонном уездном городке оживление: городничий собирает чиновников для важного сообщения о приезде ревизора из Петербурга. Чиновники гадают о возможной причине приезда. Судья Ляпкин-Тяпкин, который когда-то прочитал несколько книг, считает, что Россия начала войну. Землянике, попечителю богоугодных заведений, советуют больным выдать чистые колпаки. Хотя Земляника уверен, что человек все равно когда-то умрет. Судье городничий указывает на гусей, приносимых просителями в качестве взятки. Такой же намек получает смотритель училищ.Приносит новость почтмейстер, который часто читает чужие письма и поэтому в курсе всего в городке. Городничий, опасаясь доноса, просит Иван Кузьмича Шпекина просматривать письма. Помещики Бобчинский и Добчинский рассказывают о человеке, которого видели в гостиничном трактире, и который даже в тарелки заглядывал. Чиновники расходятся, а городничий с Добчинским спешит в гостиницу. Жена городничего с его дочкой гадают о внешности ревизора. Разведать посылают слугу Авдотью.Тем временем в комнатке гостиницы лежит голодный слуга Осип, ругающий своего барина, проигравшего деньги в карты и вспоминает о сладкой петербургской жизни. Приходит Хлестаков Иван Александрович, а вскоре состоится и встреча с городничим. Хлестаков сообщает правду о своем путешествии, но городничий принимает все это за выдумку, чтобы скрыть истинную цель. Городничий пугается, предлагает тому деньги, приглашает в свой дом и заодно осмотреть городские заведения. Гость соглашается.Анна Андреевна, супруга городничего, получает от Добчинского записку мужа с наставлениями необходимого приготовления к встрече гостя. Она и дочь выбирают себе наряды для встречи. Городничий с Хлестаковым приезжают, побывав у Земляники в больнице, где все больные, "как мухи выздоравливают". С появлением дам, Хлестаков хвалится своей жизнью в Петербурге. Опросы Осипа о хозяине подтверждают их версию. Городничий ограждает Хлестакова полицией, чтобы не допустить к нему просителей и жалобщиков.Чиновники решают дать Хлестакову взятку и для этого посылают к нему Ляпкина-Тяпкина. После него Хлестаков берет "взаймы" у всех кого видит. Земляника доносит на всех. Добчинский хочет узаконить сына. Бобчинский просит рассказать в Петербурге о нем. Хлестаков всем и все обещает.Проводив помещиков, Хлестаков описывает в письме своему товарищу Тряпичкину в Петербург о том, что его приняли не за того. Осип уговаривает его скорее уехать и готовит лошадей. Хлестаков принимает купцов, жалующихся на городничего. От подношений они с Осипом не отказываются. Все просители обнадежены. Дочери городничего, Марье Антоновне, Хлестаков признается в любви. Появившаяся мать выгоняет дочь. Теперь гость просит и её руки. Входит испуганный городничий и просит не верить жалобщикам. В непонятный для него момент, он даже благословляет "молодых". Тут Хлестаков объявляет о необходимости съездить к богатому дяде и уезжает с Осипом.Семья городничего уже мечтает о петербургской жизни, получая поздравления от почетных людей города, когда почтмейстер сообщает о том, что "ревизор - вовсе не ревизор". И это известно из письма Хлестакова. Все перечитывают это письмо, когда является жандарм и велит явиться городничему к чиновнику, приехавшему из Петербурга. Воцаряется немая тишина.
Чи можна назвати Петра Попельського щасливою людиною?
Петрусь народився в багатій родині поміщика. Разом із радістю народження хлопчика прийшло і горе: він народився сліпим. Мати, дізнавшись про сліпоту Петруся, намагалася оточити сина зайвою опікою і увагою. Вона прагнула оберігати і пестити сина. Але дядько Петруся, Максим, що втратив на війні ногу, зауважив, щоб до хлопчика не виявляли «дурну дбайливість». На думку Максима, Петрусь повинен був сам пристосовуватися до життя. Це його загартує. Так дядько все життя залишався суворим і добрим другом хлопчика. Він не дозволяв Петрусеві відчувати свою неповноцінність.
Петро Попельський з дитинства займався музикою, розвиваючи і збагачуючи свій духовний світ. Виріс повноцінною, духовно багатою і талановитою людиною. Він став музикантом. До свого першого концерту наш герой пройшов тяжкий шлях, на якому були розчарування у собі, горе, сльози, душевна криза. Завдяки дядькові Максиму, Петро знайшов у собі сили перебороти себе, здолати обставини, пов'язані зі сліпотою. Здавалося, що герой дійсно прозрів, тому що побачив реальне життя, пізнав його і зміг подарувати своє мистецтво людям. Окрім того, Петрові пощастило, що він зустрів Евеліну. Дівчина покохала його і вийшла за нього заміж.
Отже, завдяки людям, які його оточували, своїй наполегливості, він стає щасливим: його визнають як музиканта, він зустрічає своє кохання, має сім'ю (турботливу дружину і маленького сина). У нього попереду щасливе майбутнє.