" Дубровский" одно из моих любимых произведений Пушкина. В романе есть всё, чтобы заинтересовать читателя : история любви, приключения шайки разбойников, быт и нравы того времени. На первый взгляд, роман можно воспринять, как произведение о любви,но смысл романа гораздо глубже. На мой взгляд, смысл кроется в противостоянии двух классов , помещиков и крепостного народа, а также несовершенство судебной системы, барский произвол. Самым ярким и запоминающимся для меня моментом, стала сцена поединка Дубровского и медведя. Насколько омерзителен в своём поступке Троекуров, оставляя человека один на один с хищником , и насколько смел и отважен Владимир. Также сцена с медведем положила начало отношениям Марии и Дубровского. Читая произведение я часто задумывался, кем же на самом деле является Владимир ? Благородным разбойником или преступником? То, что совершает Дубровский конечно противозаконно, но я опираюсь на цели, ради которых он идёт на преступления. Месть, конечно, не является благородной целью, но вот , возможность не допустить чтобы имение перешло в руки Троекурова , который в свою очередь не погнушался подкупить суд , можно считать более разумным оправданием. Советую каждому прочесть сие творение Пушкина ! Произведение не оставит равнодушным никого!
голили козаки чисто лоб і голову, а чуб закручували по-молодецьки. вбиралися у шаровари, сорочку, шкапові чоботи. з собою мали пістоль, рушницю та шаблю.
хоч мали козаки запальну вдачу, та в усьому слухали старших та ватажків. «не скачи у воду, як не знаєш броду».
кого вибирали, того могли й скинути. особисті амбіції відходять на други план перед загальною справою.
цінували честь лицарську та побратимство. навіть татарин може пристати до гурту, якщо прийме віру християнську і відречеться від магомета. життя не шкодували заради товаришів, рідної землі та віри.
. ворога не тільки карають на смерть, а й пі тортурам у разі необхідності здобути інформацію.
у бій ішли із кличем «слава богу! »
завжди козаків є пісня та гумор. кмітливі та винахідливі.
голили козаки чисто лоб і голову, а чуб закручували по-молодецьки. вбиралися у шаровари, сорочку, шкапові чоботи. з собою мали пістоль, рушницю та шаблю.
хоч мали козаки запальну вдачу, та в усьому слухали старших та ватажків. «не скачи у воду, як не знаєш броду».
кого вибирали, того могли й скинути. особисті амбіції відходять на други план перед загальною справою.
цінували честь лицарську та побратимство. навіть татарин може пристати до гурту, якщо прийме віру християнську і відречеться від магомета. життя не шкодували заради товаришів, рідної землі та віри.
. ворога не тільки карають на смерть, а й пі тортурам у разі необхідності здобути інформацію.
у бій ішли із кличем «слава богу! »
завжди козаків є пісня та гумор. кмітливі та винахідливі.