На окружности с центром в точке О по порядку отмечены 4 точки: D, II, L, P, fайли вторую сторону получившегося четырёхугольника, если DH | Pi, DI - Pl, радиус этой окружности 12,5 см, а DH - 15 см. ответ: СМ.
Розмова з найкращою подругою за філіжанкою кави у затишному кафе навпроти театру Сонет
Питаєш ти, чи донкіхоти нам потрібні? Ти знаєш, подруго, я вірю - так, авжеж. "Сьогодні" наше на жахливий сон подібне - Зло і Байдужість розрослись без меж...
"Мені!", "Моє!", "Для мене!", "Дай!", "Я хочу!" - Звучать частіше ніж молитви і пісні. Тому печальна туга серце точить: Ну де ж мій Дон Кіхот на білому коні?
Романтик з поглядом рішучим і сміливим, Ідеаліст, що вірить в правду і любов, Із велетнями-вітряками він готовий У бій відважно й благородно стати знов.
Мій лицар, що у грудях носить серце лева, І у його очах я справжня королева...
Дон Кіхот з Ламанчі» вийшов в 1695 році в Іспанії. Головний герой книги – збіднілий дворянин, іспанський ідальго Дон Кіхот. Письменник описує героя свого твору як міцну, сильну, але напрочуд худорляву і високу за зростом людину, яка досить просто одягається в будні, а на свята наряджається у одяг з тонкого сукна з оксамитом.
Весь свій час Дон Кіхот проводив за читанням романів про лицарські подвиги і врешті-решт майже втратив від цього розум. Його захопила одна єдина думка – кинути усе і стати справжнім мандрівним лицарем. Адже на реальний оточуючий світ від дивився поглядом лицарів минулих часів. Його ніхто не розумів, з нього жартували і сміялися. Але Дон Кіхот, не зважаючи на усі свої дивацтва, вважав за обов’язок дотримуватися свого слова і дуже справедливо судив вчинки інших.
Слід сказати, що головний герой роману за своїм зовнішнім виглядом не дуже походив на лицаря. Та і його вірний зброєносець Санчо Панса, якого той узяв у подорож, був не дуже схожий на вірного помічника лицаря. Але незвичайними вони були тільки на вигляд, а у душі це були гідні люди, які прагнули відстоювати власну гідність і гідність тих людей, які, на їх думку, були принижені чи ображені.
Розмова з найкращою подругою за філіжанкою кави у затишному кафе навпроти театру
Сонет
Питаєш ти, чи донкіхоти нам потрібні?
Ти знаєш, подруго, я вірю - так, авжеж.
"Сьогодні" наше на жахливий сон подібне -
Зло і Байдужість розрослись без меж...
"Мені!", "Моє!", "Для мене!", "Дай!", "Я хочу!" -
Звучать частіше ніж молитви і пісні.
Тому печальна туга серце точить:
Ну де ж мій Дон Кіхот на білому коні?
Романтик з поглядом рішучим і сміливим,
Ідеаліст, що вірить в правду і любов,
Із велетнями-вітряками він готовий
У бій відважно й благородно стати знов.
Мій лицар, що у грудях носить серце лева,
І у його очах я справжня королева...
Весь свій час Дон Кіхот проводив за читанням романів про лицарські подвиги і врешті-решт майже втратив від цього розум. Його захопила одна єдина думка – кинути усе і стати справжнім мандрівним лицарем. Адже на реальний оточуючий світ від дивився поглядом лицарів минулих часів. Його ніхто не розумів, з нього жартували і сміялися. Але Дон Кіхот, не зважаючи на усі свої дивацтва, вважав за обов’язок дотримуватися свого слова і дуже справедливо судив вчинки інших.
Слід сказати, що головний герой роману за своїм зовнішнім виглядом не дуже походив на лицаря. Та і його вірний зброєносець Санчо Панса, якого той узяв у подорож, був не дуже схожий на вірного помічника лицаря. Але незвичайними вони були тільки на вигляд, а у душі це були гідні люди, які прагнули відстоювати власну гідність і гідність тих людей, які, на їх думку, були принижені чи ображені.