Тарас Григорович Шевченко видатний український письменник-драматург, поет, громадський та політичний діяч, член Кирило-Мифодіївсього братства, академік академій мистецтв при імператорі. Він писав дуже багато віршів, які об'єднав декілька збірок серед яких величний Кобзар, створив 4 "захалявні книжечки", написав багато поем, створив перший український Буквар. Переважно описував героїчне минуле України, оплакував проблеми тогочасності та закликав людей "не миритися з кріпацтвом". Крім того він був щей художником, багато його картин збереглися до нашого часу. Як на мене, то це надзвичайно велика людина, він не дивлячись на життєві труднощі, проблеми та знущання інших людей все одно зумів підняти бойовий та войовничий дух українського народу і змусив людей стати за свою свободу та волю. Творив в романтизмі та реалізмі. Кожен твір/вірш пронизаний болем, співпереживанням та наздвичайною силою, яка змушувала народ бунтуватися проти влади. Про Шевченка можна говорити багато. Його вірші перекладалися на різні мови, прославляючи цим Україну.
Картина «Заморские гости» была написана Н. Рерихом в 1901г. На ней мы видим плывущие ладьи, на носах которых находятся раскрашенные драконы. В лодках заморские гости – варяги, едут они, дивясь красоте Древней Руси и сверкая на солнце щитами. Мы будто ощущаем медленное движение расписных ладей по синей глади моря, а их алые паруса словно пылают на небесном фоне. Викинги же столпились на корме и вглядываются в невиданные доселе дали. И вот она Русь Великая. На вершине одного из холмов отчетливо видны три кургана. Там находились захоронения вождей. Другой холм украшает славянский городок, откуда, если вообразить, жители смотрят на чужеземные ладьи с волнением и любопытством. Прекрасны изображенные Рерихом синие волны, будто разрезаемые кораблями, небесная лазурь, сияние солнышка, зелень проплывающих мимо холмов. Но в «Заморских гостях» мы почти не видим лиц людей – они словно призраки из Художник С. Маковский так говорил о произведениях Н. Рериха: «У людей на холстах Рериха почти не видны лица. Они – безликие привидения столетий. Как деревья и звери, как тихие камни мертвых селений, как чудовища старины народной они слиты со стихией жизни в туманах Удачи тебе!)
Крім того він був щей художником, багато його картин збереглися до нашого часу.
Як на мене, то це надзвичайно велика людина, він не дивлячись на життєві труднощі, проблеми та знущання інших людей все одно зумів підняти бойовий та войовничий дух українського народу і змусив людей стати за свою свободу та волю.
Творив в романтизмі та реалізмі. Кожен твір/вірш пронизаний болем, співпереживанням та наздвичайною силою, яка змушувала народ бунтуватися проти влади.
Про Шевченка можна говорити багато. Його вірші перекладалися на різні мови, прославляючи цим Україну.
Мы будто ощущаем медленное движение расписных ладей по синей глади моря, а их алые паруса словно пылают на небесном фоне. Викинги же столпились на корме и вглядываются в невиданные доселе дали.
И вот она Русь Великая. На вершине одного из холмов отчетливо видны три кургана. Там находились захоронения вождей. Другой холм украшает славянский городок, откуда, если вообразить, жители смотрят на чужеземные ладьи с волнением и любопытством.
Прекрасны изображенные Рерихом синие волны, будто разрезаемые кораблями, небесная лазурь, сияние солнышка, зелень проплывающих мимо холмов. Но в «Заморских гостях» мы почти не видим лиц людей – они словно призраки из
Художник С. Маковский так говорил о произведениях Н. Рериха: «У людей на холстах Рериха почти не видны лица. Они – безликие привидения столетий. Как деревья и звери, как тихие камни мертвых селений, как чудовища старины народной они слиты со стихией жизни в туманах
Удачи тебе!)