рослини-індикатори, або індикаторні рослини - рослини, для яких характерна різко виражена адаптація до певних умов навколишнього середовища. при наявності таких рослин можна якісно або кількісно оцінити умови навколишнього середовища.
рослини-індикатори родючості ґрунтів
повний аналіз ґрунту вимагає багато часу та праці. однак багато особливостей ґрунту, в тому числі і родючість, можна визначити за рослинами-індикаторами, які його ростуть в ньому. так наприклад, про високу родючість свідчать такі рослини: малина, кропива, іван-чай, таволга, снить, чистотіл,
копитняк, кислиця, валеріана.
про низьку родючість свідчать сфагнові (торф’яні) мохи, наземні лишайники,
котяча лапка, брусниця, журавлина, ситник ниткоподібний, запашний колосок.
байдужі до ґрунтової родючості жовтець їдкий, пастуша сумка. маловимоглива до ґрунтової родючості сосна звичайна.
рослини-індикатори забезпеченості ґрунту певними елементами
про
високий вміст азоту свідчать рослини-нітрофіли - іван-чай, малина, кропива; на луках і ріллі - розростання пирію, споришу (горця пташиного). при хорошому забезпеченні азотом рослини мають інтенсивно-зелене забарвлення.
навпаки, нестача азоту проявляється блідо-зеленим забарвленням
рослин, зменшенням гіллястості і числа листя.
високу забезпеченість кальцієм показують кальцієфіли: багато бобових (наприклад люцерна серповидна), модрина сибірська.
при нестачі кальцію панують кальцієфоби - рослини кислих ґрунтів: щучка (луговик дернистий), квас,
сфагнум та ін. ці рослини стійкі до шкідливої дії іонів заліза, марганцю, алюмінію.
рослини-індикатори водного режиму ґрунтів
індикаторами різного водного режиму ґрунтів є рослини-гігрофіти, мезофіти, ксерофіти.
вологолюбні рослини (гігрофіти) - мешканці вологих,
іноді ґрунтів: лохина, багно, морошка, білозір, калюжниця, герань лугова, очерет лісовий, шабельник болотний, горець зміїний, м'ята польова, чистець болотний.
рослини досить забезпечених вологою місць, але не сирих і не - мезофіти. це велика частина лугових трав: тимофіївка,
лисохвіст луговий, пирій повзучий, конюшина лучна, горошок мишачий, волошка фрігійська. у лісі це брусниця, костяниця, копитняк, золота різка, плауни.
рослини-індикатори глибини залягання ґрунтових вод
встановлення показників глибини залягання ґрунтових вод має значення для уточнення властивостей ґрунтів і для вироблення рекомендацій щодо їх меліорації. для індикації глибини залягання ґрунтових вод можна використовувати групи
видів трав'янистих рослин (індикаторні групи). для лугових ґрунтів виділяється 5 груп індикаторних видів.
крім названих груп рослин, є перехідні види, які можуть виконувати індикаторні функції, наприклад мятлик луговий може бути включений як в першу, так і в другу групи. він вказує
залягання води на глибині від 100 до понад 150 см. хвощ болотний - від 10 до 100 см і калюжниця болотна - від 0 до 50 см.
глибина ґрунтових вод
i. конюшина лучна, подорожник великий, пирій повзучий – більше 150 см.
ii. мітлиця біла, костриця лучна, горошок
мишачий – 100-150 см.
iii. таволга в’язолисна, канаркова трава – 50-100 см.
iv. осока лисяча, осока гостра, куничник лангсдорфа – 10-50 см;
v. осока дерниста, осока пухирчаста – 0-10 см.
рослини-індикатори кислотності ґрунтів
кислотність – одна з характерних властивостей ґрунту лісової зони. підвищена кислотність негативно позначається на рості і розвитку ряду видів рослин. це відбувається через появу в кислих ґрунтах шкідливих для рослин речовин, наприклад розчинного алюмінію або надлишку марганцю. вони порушують
вуглеводний і білковий обмін в рослинах, затримують утворення генеративних органів і призводять до порушення насіннєвого розмноження, а іноді викликають загибель рослин. підвищена кислотність ґрунтів пригнічує життєдіяльність ґрунтових бактерій, що беруть участь в розкладанні органіки і вивільнення
поживних речовин, необхідних рослинам.
фотосинтез — уникальный процесс создания органических веществ из неорганических. это единственный на нашей планете процесс, связанный с превращением энергии солнечного света в энергию связей, заключённую в органических веществах. таким способом поступившая из космоса энергия солнечных лучей,
запасённая зелёными растениями в углеводах, жирах и белках, обеспечивает жизнедеятельность всего живого мира — от бактерий до человека.
ученый конца хiх – начала хх в. климент аркадьевич тимирязев (1843-1920) роль зелёных растений на земле назвал космической. он писал:
все органические вещества, как бы они ни были разнообразны, где бы они ни встречались, в растении ли, в животном или человеке, прошли через лист, произошли от веществ, выработанных листом. вне листа или, вернее, вне хлорофиллового зерна в природе не существует лаборатории, где бы выделялось
органическое вещество. во всех других органах и организмах оно превращается, преобразуется, только здесь оно образуется вновь из вещества неорганического.
помимо запаса энергии и питания почти всего живого на земле, фотосинтез важен и по другим причинам.
в процессе
фотосинтеза выделяется кислород. кислород необходим для процесса дыхания. при дыхания происходит обратных фотосинтезу процесс. органические вещества окисляются, разрушаются и выделяется энергия, которую можно использовать на различные процессы жизнедеятельности (ходить, думать, расти и т. когда на
земле еще не было растений, то в воздухе кислорода почти не было. примитивные живые организмы, обитавшие в те времена, окисляли органические вещества другими способами, не с кислорода. это было не эффективно. кислородному дыханию живой мир получил возможность широкого и сложного развития. а
кислород в атмосфере появился растениям и процессу фотосинтеза.
в стратосфере (это выше тропосферы — самого нижнего слоя атмосферы) кислород под действием солнечного излучения превращается в озон. озон защищает живое на земле от опасного ультрафиолетового солнечного излучения. без
озонового слоя жизнь не могла бы в процессе эволюции выйти из моря на сушу.
в процессе фотосинтеза из атмосферы поглощается углекислый газ. углекислый газ выделяется в процессе дыхания. если бы он не поглощался, то накапливался бы в атмосфере и влиял наряду с другими газами на
увеличение так называемого парникового эффекта. парниковый эффект заключается в повышении температуры в нижних слоях атмосферы. при этом может начать меняться климат, начнут таять ледники, уровень океанов поднимется, в результате чего могут быть затоплены прибрежные земли и возникнут другие
негативные последствия.
во все органические вещества входит элемент углерод. именно растения связывают его в органические вещества (глюкозу), получая из неорганических (углекислого газа). и делают они это в процессе фотосинтеза. в дальнейшем, «путешествуя» по пищевым цепям, углерод
переходит из одних органических соединений в другие. в конечном итоге, при гибели организмов и их разложении, углерод снова переходит в неорганические вещества.
для человечества фотосинтез также имеет важное значение. уголь, торф, нефть, природный газ — это остатки растений и других
живых организмов, накопившиеся за сотни миллионов лет. они служат нам источником дополнительной энергии, что позволяет цивилизации развиваться.
рослини-індикатори, або індикаторні рослини - рослини, для яких характерна різко виражена адаптація до певних умов навколишнього середовища. при наявності таких рослин можна якісно або кількісно оцінити умови навколишнього середовища.
рослини-індикатори родючості ґрунтів
повний аналіз ґрунту вимагає багато часу та праці. однак багато особливостей ґрунту, в тому числі і родючість, можна визначити за рослинами-індикаторами, які його ростуть в ньому. так наприклад, про високу родючість свідчать такі рослини: малина, кропива, іван-чай, таволга, снить, чистотіл,
копитняк, кислиця, валеріана.
індикатори помірної (середньої) родючості: медунка, дудник, грушанка, гравілат річковий, вівсяниця лугова, купальниця, вероніка довголиста.
про низьку родючість свідчать сфагнові (торф’яні) мохи, наземні лишайники,
котяча лапка, брусниця, журавлина, ситник ниткоподібний, запашний колосок.
байдужі до ґрунтової родючості жовтець їдкий, пастуша сумка. маловимоглива до ґрунтової родючості сосна звичайна.
рослини-індикатори забезпеченості ґрунту певними елементами
про
високий вміст азоту свідчать рослини-нітрофіли - іван-чай, малина, кропива; на луках і ріллі - розростання пирію, споришу (горця пташиного). при хорошому забезпеченні азотом рослини мають інтенсивно-зелене забарвлення.
навпаки, нестача азоту проявляється блідо-зеленим забарвленням
рослин, зменшенням гіллястості і числа листя.
високу забезпеченість кальцієм показують кальцієфіли: багато бобових (наприклад люцерна серповидна), модрина сибірська.
при нестачі кальцію панують кальцієфоби - рослини кислих ґрунтів: щучка (луговик дернистий), квас,
сфагнум та ін. ці рослини стійкі до шкідливої дії іонів заліза, марганцю, алюмінію.
рослини-індикатори водного режиму ґрунтів
індикаторами різного водного режиму ґрунтів є рослини-гігрофіти, мезофіти, ксерофіти.
вологолюбні рослини (гігрофіти) - мешканці вологих,
іноді ґрунтів: лохина, багно, морошка, білозір, калюжниця, герань лугова, очерет лісовий, шабельник болотний, горець зміїний, м'ята польова, чистець болотний.
рослини досить забезпечених вологою місць, але не сирих і не - мезофіти. це велика частина лугових трав: тимофіївка,
лисохвіст луговий, пирій повзучий, конюшина лучна, горошок мишачий, волошка фрігійська. у лісі це брусниця, костяниця, копитняк, золота різка, плауни.
рослини сухих середовищ (ксерофіти): котяча лапка, нечуйвітер волосистий, ковила пірчаста, мучниця, мітлиця біла, наземні лишайники.
рослини-індикатори глибини залягання ґрунтових вод
встановлення показників глибини залягання ґрунтових вод має значення для уточнення властивостей ґрунтів і для вироблення рекомендацій щодо їх меліорації. для індикації глибини залягання ґрунтових вод можна використовувати групи
видів трав'янистих рослин (індикаторні групи). для лугових ґрунтів виділяється 5 груп індикаторних видів.
крім названих груп рослин, є перехідні види, які можуть виконувати індикаторні функції, наприклад мятлик луговий може бути включений як в першу, так і в другу групи. він вказує
залягання води на глибині від 100 до понад 150 см. хвощ болотний - від 10 до 100 см і калюжниця болотна - від 0 до 50 см.
глибина ґрунтових вод
i. конюшина лучна, подорожник великий, пирій повзучий – більше 150 см.
ii. мітлиця біла, костриця лучна, горошок
мишачий – 100-150 см.
iii. таволга в’язолисна, канаркова трава – 50-100 см.
iv. осока лисяча, осока гостра, куничник лангсдорфа – 10-50 см;
v. осока дерниста, осока пухирчаста – 0-10 см.
рослини-індикатори кислотності ґрунтів
кислотність – одна з характерних властивостей ґрунту лісової зони. підвищена кислотність негативно позначається на рості і розвитку ряду видів рослин. це відбувається через появу в кислих ґрунтах шкідливих для рослин речовин, наприклад розчинного алюмінію або надлишку марганцю. вони порушують
вуглеводний і білковий обмін в рослинах, затримують утворення генеративних органів і призводять до порушення насіннєвого розмноження, а іноді викликають загибель рослин. підвищена кислотність ґрунтів пригнічує життєдіяльність ґрунтових бактерій, що беруть участь в розкладанні органіки і вивільнення
поживних речовин, необхідних рослинам.
фотосинтез — уникальный процесс создания органических веществ из неорганических. это единственный на нашей планете процесс, связанный с превращением энергии солнечного света в энергию связей, заключённую в органических веществах. таким способом поступившая из космоса энергия солнечных лучей,
запасённая зелёными растениями в углеводах, жирах и белках, обеспечивает жизнедеятельность всего живого мира — от бактерий до человека.
ученый конца хiх – начала хх в. климент аркадьевич тимирязев (1843-1920) роль зелёных растений на земле назвал космической. он писал:
все органические вещества, как бы они ни были разнообразны, где бы они ни встречались, в растении ли, в животном или человеке, прошли через лист, произошли от веществ, выработанных листом. вне листа или, вернее, вне хлорофиллового зерна в природе не существует лаборатории, где бы выделялось
органическое вещество. во всех других органах и организмах оно превращается, преобразуется, только здесь оно образуется вновь из вещества неорганического.
помимо запаса энергии и питания почти всего живого на земле, фотосинтез важен и по другим причинам.
в процессе
фотосинтеза выделяется кислород. кислород необходим для процесса дыхания. при дыхания происходит обратных фотосинтезу процесс. органические вещества окисляются, разрушаются и выделяется энергия, которую можно использовать на различные процессы жизнедеятельности (ходить, думать, расти и т. когда на
земле еще не было растений, то в воздухе кислорода почти не было. примитивные живые организмы, обитавшие в те времена, окисляли органические вещества другими способами, не с кислорода. это было не эффективно. кислородному дыханию живой мир получил возможность широкого и сложного развития. а
кислород в атмосфере появился растениям и процессу фотосинтеза.
в стратосфере (это выше тропосферы — самого нижнего слоя атмосферы) кислород под действием солнечного излучения превращается в озон. озон защищает живое на земле от опасного ультрафиолетового солнечного излучения. без
озонового слоя жизнь не могла бы в процессе эволюции выйти из моря на сушу.
в процессе фотосинтеза из атмосферы поглощается углекислый газ. углекислый газ выделяется в процессе дыхания. если бы он не поглощался, то накапливался бы в атмосфере и влиял наряду с другими газами на
увеличение так называемого парникового эффекта. парниковый эффект заключается в повышении температуры в нижних слоях атмосферы. при этом может начать меняться климат, начнут таять ледники, уровень океанов поднимется, в результате чего могут быть затоплены прибрежные земли и возникнут другие
негативные последствия.
во все органические вещества входит элемент углерод. именно растения связывают его в органические вещества (глюкозу), получая из неорганических (углекислого газа). и делают они это в процессе фотосинтеза. в дальнейшем, «путешествуя» по пищевым цепям, углерод
переходит из одних органических соединений в другие. в конечном итоге, при гибели организмов и их разложении, углерод снова переходит в неорганические вещества.
для человечества фотосинтез также имеет важное значение. уголь, торф, нефть, природный газ — это остатки растений и других
живых организмов, накопившиеся за сотни миллионов лет. они служат нам источником дополнительной энергии, что позволяет цивилизации развиваться.
djn bd dct