У баладі "Світязь" з водою (озером) пов'язана тема смерті і відродження народу, його духовної сили. Синій (блакитний) колір символізує довіру, безкінечність, сум. Це небесний колір і колір води. У культурі християн він також асоціюється з вічної божественної силою. Означає також чеснота, добру славу, вірність. Білий колір — символ невинності, чистоти, до праведності, світла, сонця, життя, святості. У християн традиционый білий позначає спорідненість з Богом. Одночасно білий має протилежне значення: це знак смерті, порожнечі, мовчання. Поет використав різні значення білого кольору в баладі "Світязь".
Народ Туганового держави до приходу ворогів жив щасливо і радісно. Проте з приходом гнобителів ("чорної сили") життя людей загрожує небезпека: "Біле нас огортає...". Білі квіти, які перетворилися дівчата і жінки Світязя, уособлюють духовну чистоту і невинність, життя у відповідність з Божими заповідями. Однак тим, хто загрожує всьому "білому" (тобто чистому, вільному, доброчесного), квіти несуть смерть. Лілія (купава) - символічне втілення краси та чистоти. Водночас вона - символ смерті, відданості, помсти покійника, квітка Пресвятої Діви. Білі купави в баладі А. Міцкевича "Світязь" втілюють духовну красу народу, який бореться за свою волю. Зелений колір - символ природи, молодості, родючості, краси, радості, життя. Білі купави в "зеленому листі" втілюють віру поета в свій народ, в продовження його життя, нове відродження, вільне існування. Зілля - символ смерті і відродження; магічного впливу на почуття, вчинки людини, її долю; оберіг від нечисті. У перекладі балади А. Міцкевича "Світязь" використовується метафора "цар-зілля", підкреслюючи думку про те, що прагнення до свободи - найбільше і найсильніше, яке живе в народі.
Герой рассказа В. Астафьева "Конь с розовой гривой" неоднократно встает перед нравственным выбором: калачи украл, бабушку обманул. Он поддался легкой жизни, но его духовные качества оказались неизмеримо выше, совесть замучала его: "Терзался я ночью, ворочаясь на полатях. Сон не брал меня, как окончательно запутавшегося преступника. "Видно, что герой раскаивался, но совесть его мучила еще сильнее и он рассказал правду бабушке. Бабушка все равно купила ему пряник, потому что любила его и простила, потому что есть на свете человеческая доброта. Бабушка преподнесла ему настоящие уроки доброты, честности. Герой рассказа В. Распутина "Уроки французского" тоже встал перед нелегким нравственным выбором. В первый раз он показал себя самостоятельным, дисциплинированным, остался один в чужом городе, хоть мог уехать к матери в деревню, но он выбрал учебу, так как очень хотел учиться, тянулся к знаниям. Вторым страшным испытанием для мальчика стал голод. Чтобы заработать денег на еду, он начал играть в чику на деньги. Играл он: честно, хотел показать свои но его только жестоко избивали. Мальчик не знал, что игра на деньги может быть нечестной. Только учительница Лидия Михайловна старалась ему. Она его понимала как никто другой. Она начала с ним играть на деньги потому, что хотела ему а пошла на это потому, что на другую он не соглашался. Она открыла ему двери в новый мир; там люди могут доверять и Теперь он узнал, что есть на свете доброта, отзывчивость, любовь.
Народ Туганового держави до приходу ворогів жив щасливо і радісно. Проте з приходом гнобителів ("чорної сили") життя людей загрожує небезпека: "Біле нас огортає...". Білі квіти, які перетворилися дівчата і жінки Світязя, уособлюють духовну чистоту і невинність, життя у відповідність з Божими заповідями. Однак тим, хто загрожує всьому "білому" (тобто чистому, вільному, доброчесного), квіти несуть смерть. Лілія (купава) - символічне втілення краси та чистоти. Водночас вона - символ смерті, відданості, помсти покійника, квітка Пресвятої Діви. Білі купави в баладі А. Міцкевича "Світязь" втілюють духовну красу народу, який бореться за свою волю. Зелений колір - символ природи, молодості, родючості, краси, радості, життя. Білі купави в "зеленому листі" втілюють віру поета в свій народ, в продовження його життя, нове відродження, вільне існування. Зілля - символ смерті і відродження; магічного впливу на почуття, вчинки людини, її долю; оберіг від нечисті. У перекладі балади А. Міцкевича "Світязь" використовується метафора "цар-зілля", підкреслюючи думку про те, що прагнення до свободи - найбільше і найсильніше, яке живе в народі.