Основними музичними інструментами епохи рококо були:
Клавесин: Це був популярний клавішний інструмент, що передував сучасному роялю. Клавесин мав розкладку з двома інструкціями (мануалами) і міг грати як соло, так і в супроводі.
Флейта: Флейта виготовлялася з дерева або металу і мала свої різновиди, такі як флейта-тревірка, флейта-піколо та флейта-трансверсаль.
Скрипка: Скрипка стала одним з найпопулярніших інструментів у рококо. Вона мала звуковий діапазон і була використовувана як соло-інструмент та в оркестрових ансамблях.
Гобой: Гобой, як і інші дерев'яні духові інструменти, був широко використовуваний у музиці рококо. Він мав м'який і елегантний звук і був популярним в оркестрах того періоду.
Фортепіано: У кінці епохи рококо почали появлятися ранні моделі фортепіано. Вони були популярними серед композиторів та музикантів, оскільки дозволяли ширший діапазон виразності та динаміки, порівняно з клавесином.
Фагот: Фагот є найнижчим із дерев'яних духових інструментів і мав характерний багатогранний тембр. Він часто використовувався для надання глибини та об'єму звуку в оркестровій музиці.
Ці інструменти були основою музичного звучання епохи рококо і допомагали створювати характерну граційність, легкість та елегантність музичних композицій того часу.
Покладена на музику М. Лисенка поезія "Журба" стала популярного народною піснею «Стоїть гора високая».
Объяснение:
У поезії «Журба» Л. Глібов явища природи відтворив паралельно з людським життям. Автор описав найлагіднішу пору року — літо, тепле, красне, ніжне, як молоді літа людини.
Він сумує через те, що життя людини швидкоплинне, як мить, що щастя молодості ніколи не повернеться, воно може жити тільки в пам’яті.
Поезія «Журба» — свідчення не лише великого ліричного таланту поета, а й мудрості, патріотизму, глибокого знання українських традицій, що виразилися у вмілому використанні народних образів-символів. Це і гора — символ висоти людського духу; і човен, що символізує останній шлях людини в земному житті; і річка — символ вічного плину часу, початку і закінчення життя; і верба, що символізує Україну.
Основними музичними інструментами епохи рококо були:
Клавесин: Це був популярний клавішний інструмент, що передував сучасному роялю. Клавесин мав розкладку з двома інструкціями (мануалами) і міг грати як соло, так і в супроводі.
Флейта: Флейта виготовлялася з дерева або металу і мала свої різновиди, такі як флейта-тревірка, флейта-піколо та флейта-трансверсаль.
Скрипка: Скрипка стала одним з найпопулярніших інструментів у рококо. Вона мала звуковий діапазон і була використовувана як соло-інструмент та в оркестрових ансамблях.
Гобой: Гобой, як і інші дерев'яні духові інструменти, був широко використовуваний у музиці рококо. Він мав м'який і елегантний звук і був популярним в оркестрах того періоду.
Фортепіано: У кінці епохи рококо почали появлятися ранні моделі фортепіано. Вони були популярними серед композиторів та музикантів, оскільки дозволяли ширший діапазон виразності та динаміки, порівняно з клавесином.
Фагот: Фагот є найнижчим із дерев'яних духових інструментів і мав характерний багатогранний тембр. Він часто використовувався для надання глибини та об'єму звуку в оркестровій музиці.
Ці інструменти були основою музичного звучання епохи рококо і допомагали створювати характерну граційність, легкість та елегантність музичних композицій того часу.
Покладена на музику М. Лисенка поезія "Журба" стала популярного народною піснею «Стоїть гора високая».
Объяснение:
У поезії «Журба» Л. Глібов явища природи відтворив паралельно з людським життям. Автор описав найлагіднішу пору року — літо, тепле, красне, ніжне, як молоді літа людини.
Він сумує через те, що життя людини швидкоплинне, як мить, що щастя молодості ніколи не повернеться, воно може жити тільки в пам’яті.
Поезія «Журба» — свідчення не лише великого ліричного таланту поета, а й мудрості, патріотизму, глибокого знання українських традицій, що виразилися у вмілому використанні народних образів-символів. Це і гора — символ висоти людського духу; і човен, що символізує останній шлях людини в земному житті; і річка — символ вічного плину часу, початку і закінчення життя; і верба, що символізує Україну.