Назовите любое современное произведение, которое на ваш взгляд будет популярным и понятным в ближайшие 20 лет, объясните почему? (не копируете, а то учитель спалит)
Современная поп-музыка глубоко уходит корнями в историю. Считается, что ее предшественниками были романсы и , исполняемые уличными музыкантами. Поп-музыка отличается от других жанров относительной простотой и ориентацией на массового слушателя. Основой поп-песни является голос музыканта, в то время как роль аккомпанемента отходит на второй план. Поп-музыка соединяет в себе множество поджанров, среди которых диско, латина, европоп, синтипоп и другие.
Впервые понятие поп-песня появилось в Великобритании в 1926 году, а к 50-60-м годам такая музыка приобрела форму традиционного попа. Развиваясь параллельно с другими музыкальными направлениями, поп-музыка часто перенимала их влияние. К примеру, во Франции ее отождествляли с шансоном, а в США – с джазом.
В 70-х годах столетия случился настоящий прорыв в развитии этого жанра. Такие исполнители, как ABBA, Bee Gees и Boney M познакомили слушателей со стилем диско, который получил невероятную популярность. Отныне на дискотеках вместо привычного рок-н-ролла появляется танцевальная поп-музыка, меняются вкусы и имидж слушателей.
В 80-х годах поп-музыка продолжает набирать обороты. К этому времени появляются музыкальные каналы на телевидении и формируется индустрия производства видеоклипов. Такие поп-исполнители, как Принс, Майкл Джексон и Мадонна находятся на пике популярности. С появлением музыкальных клипов возрастает роль внешности исполнителя: поп-музыка ассоциируется с привлекательностью, сексуальностью и эпатажем.
Важной составляющей поп-музыки того времени становится концертное шоу, которое привлекало зрителей и «визуализировало» песню. На этом этапе заметное влияние на поп-музыку оказывают такие жанры, как соул, ритм-н-блюз, хип-хоп и R`n`B. До этого времени соул был музыкой темнокожих слушателей, однако известные всему миру Рэй Чарльз, Уитни Хьюстон и Стиви Уандер прославили его и сделали одним из основных направлений поп-музыки.
В период 90-х к поп-музыке присоединилось электронное течение под названием рейв. Основная музыка рейва — техно и эйсид-хаус. Позднее развитие получили такие стили, как: драм-н-бэйс, хардстайд, транс и другие. Коллективы, ассоциируемые с рейвом, — это, прежде всего, The Prodigy, Scooter, U96, The Shamen.
Л.М. Мама закінчила консерваторію і їй дали направлення в харківський театр. Ми переїхали до Харкова, я вже тоді займався музикою, грав на фортепіано, хоча воно мене ніколи не цікавіло. Коли почалась війна, ми поїхали до дідуся і бабусі в Прилуки, де потрапили в окупацію.
- То ж ви не корінний харків'янин?
Л.М. Ні, я народився в Києві, вул. Артема 18 (зараз — вул. Січових Стрільців), кв. 40, свій дім я пам'ятаю з дитинства. [Сміється]. Це будинок зі шпилем, а поруч з ним провулок, що веде до Покровського монастиря. У дитинстві я любив сидіти на вікні і дивитися на вулицю.
У 1933 році я підняв крик: «Мама, мама, дивись яких великих ляльок везуть!». Мама подивилася, жахнулася і забрала мене. Я тоді не зрозумів нічого. Виявилося, це везли трупи померлих від голоду, які приходили в монастир, щоб їх нагодували.
Як починався Ваш композиторський шлях?
Л.М. Після війни мама забрала мене з Прилук, де під час окупації я жив у дідуся. Життя на окупованій території дуже небезпечне, я кілька разів потрапляв у такі ситуації, що не знаю, яким дивом мені вдалося вижити. Наприклад був такий епізод: перші місяці в школах працювали тільки перші 4 класи, бо не було де займатися: в інших приміщеннях школи жили німецькі солдати. Я навчався у четвертому класі, і коли уроки закінчилися, я вийшов на подвір'я, а там стояв німецький офіцер. Побачив мене і каже: «komm, komm ...», потім питає: «Jüdisch?", а я відповідаю «Die Juden in der Schule lernen nicht", тобто єврейські діти в школі не навчаються. Він подивився, "Gut, gut ...", відпустив мене. Але якби він залишився при своїй думці, то мене б напевно розстріляли. Пройшло всього кілька днів після розстрілів євреїв в Прилуках. Дуже багато людей загинуло.
Якою має бути музика ХХІ століття? Чи можна композитора "навчити" бути композитором? Відповіді на ці та багато інших питань ми отримали у бесіді з одним із майстрів української академічної музики Л.М.Колодубом.
- Левко Миколайович, Ваші твори постійно звучать на концертних сценах. Нещодавно ми чули виконання Вашого "Ескізу у молдавському стилі", хотілося б дізнатися які композиції завершуються зараз на Вашому робочому столі?
Л.М. Хочеться написати 14-ту симфонію. Зараз не в моді писати симфонічні поеми, майже ніхто не пише. А поема була моїм першим симфонічним твором: «Великий каменяр». Його дуже часто грала Є.Г.Шабалтіна, Натан Рахлін кілька разів грав. Для композитора дуже важливі творчі контакти з диригентами, адже перед виконанням можна обговорити - як твір має звучати.
Современная поп-музыка глубоко уходит корнями в историю. Считается, что ее предшественниками были романсы и , исполняемые уличными музыкантами. Поп-музыка отличается от других жанров относительной простотой и ориентацией на массового слушателя. Основой поп-песни является голос музыканта, в то время как роль аккомпанемента отходит на второй план. Поп-музыка соединяет в себе множество поджанров, среди которых диско, латина, европоп, синтипоп и другие.
Впервые понятие поп-песня появилось в Великобритании в 1926 году, а к 50-60-м годам такая музыка приобрела форму традиционного попа. Развиваясь параллельно с другими музыкальными направлениями, поп-музыка часто перенимала их влияние. К примеру, во Франции ее отождествляли с шансоном, а в США – с джазом.
В 70-х годах столетия случился настоящий прорыв в развитии этого жанра. Такие исполнители, как ABBA, Bee Gees и Boney M познакомили слушателей со стилем диско, который получил невероятную популярность. Отныне на дискотеках вместо привычного рок-н-ролла появляется танцевальная поп-музыка, меняются вкусы и имидж слушателей.
В 80-х годах поп-музыка продолжает набирать обороты. К этому времени появляются музыкальные каналы на телевидении и формируется индустрия производства видеоклипов. Такие поп-исполнители, как Принс, Майкл Джексон и Мадонна находятся на пике популярности. С появлением музыкальных клипов возрастает роль внешности исполнителя: поп-музыка ассоциируется с привлекательностью, сексуальностью и эпатажем.
Важной составляющей поп-музыки того времени становится концертное шоу, которое привлекало зрителей и «визуализировало» песню. На этом этапе заметное влияние на поп-музыку оказывают такие жанры, как соул, ритм-н-блюз, хип-хоп и R`n`B. До этого времени соул был музыкой темнокожих слушателей, однако известные всему миру Рэй Чарльз, Уитни Хьюстон и Стиви Уандер прославили его и сделали одним из основных направлений поп-музыки.
В период 90-х к поп-музыке присоединилось электронное течение под названием рейв. Основная музыка рейва — техно и эйсид-хаус. Позднее развитие получили такие стили, как: драм-н-бэйс, хардстайд, транс и другие. Коллективы, ассоциируемые с рейвом, — это, прежде всего, The Prodigy, Scooter, U96, The Shamen.
Объяснение:
А як Ви потрапили в Харків?
Л.М. Мама закінчила консерваторію і їй дали направлення в харківський театр. Ми переїхали до Харкова, я вже тоді займався музикою, грав на фортепіано, хоча воно мене ніколи не цікавіло. Коли почалась війна, ми поїхали до дідуся і бабусі в Прилуки, де потрапили в окупацію.
- То ж ви не корінний харків'янин?
Л.М. Ні, я народився в Києві, вул. Артема 18 (зараз — вул. Січових Стрільців), кв. 40, свій дім я пам'ятаю з дитинства. [Сміється]. Це будинок зі шпилем, а поруч з ним провулок, що веде до Покровського монастиря. У дитинстві я любив сидіти на вікні і дивитися на вулицю.
У 1933 році я підняв крик: «Мама, мама, дивись яких великих ляльок везуть!». Мама подивилася, жахнулася і забрала мене. Я тоді не зрозумів нічого. Виявилося, це везли трупи померлих від голоду, які приходили в монастир, щоб їх нагодували.
Як починався Ваш композиторський шлях?
Л.М. Після війни мама забрала мене з Прилук, де під час окупації я жив у дідуся. Життя на окупованій території дуже небезпечне, я кілька разів потрапляв у такі ситуації, що не знаю, яким дивом мені вдалося вижити. Наприклад був такий епізод: перші місяці в школах працювали тільки перші 4 класи, бо не було де займатися: в інших приміщеннях школи жили німецькі солдати. Я навчався у четвертому класі, і коли уроки закінчилися, я вийшов на подвір'я, а там стояв німецький офіцер. Побачив мене і каже: «komm, komm ...», потім питає: «Jüdisch?", а я відповідаю «Die Juden in der Schule lernen nicht", тобто єврейські діти в школі не навчаються. Він подивився, "Gut, gut ...", відпустив мене. Але якби він залишився при своїй думці, то мене б напевно розстріляли. Пройшло всього кілька днів після розстрілів євреїв в Прилуках. Дуже багато людей загинуло.
Якою має бути музика ХХІ століття? Чи можна композитора "навчити" бути композитором? Відповіді на ці та багато інших питань ми отримали у бесіді з одним із майстрів української академічної музики Л.М.Колодубом.
- Левко Миколайович, Ваші твори постійно звучать на концертних сценах. Нещодавно ми чули виконання Вашого "Ескізу у молдавському стилі", хотілося б дізнатися які композиції завершуються зараз на Вашому робочому столі?
Л.М. Хочеться написати 14-ту симфонію. Зараз не в моді писати симфонічні поеми, майже ніхто не пише. А поема була моїм першим симфонічним твором: «Великий каменяр». Його дуже часто грала Є.Г.Шабалтіна, Натан Рахлін кілька разів грав. Для композитора дуже важливі творчі контакти з диригентами, адже перед виконанням можна обговорити - як твір має звучати.