1. Решение отдельных социальных ситуаций с учетом личного опыта студентов.
Ситуация 1. Перечислите основные характеристики личности. Какие из них вы считаете социально важными? Приведите примеры.
Ситуация 2. Прочитайте высказывания.
Какие основания стратификации в них выделяются?
В чем проявляются отрицательные факторы стратификации?
М. Арнольд: «Неравенство естественным образом приводит к материализации высшего класса, опошлению среднего и озверению низшего».
А. Шопенгауэр: «Королей и слуг называют лишь по имени, а не по фамилии. Это две крайние ступени общественной лестницы».
1. Вставьте слова.
1.МЫСЛИ МУДРЫХ
«ТРУД,- ПИСАЛ ВОЛЬТЕР, - ОСВОБОЖДАЕТ НАС ОТ ТРЕХ ВЕЛИКИХ ЗОЛ:……………………… …………………………. И ……………………………..»
ЧЕЛОВЕК ПРЕДНАЗНАЧЕН ДЛЯ ЖИЗНИ В …… …………….. ; ОН НЕ ВПОЛНЕ ЧЕЛОВЕК И ПРОТИВОРЕЧИТ СВОЕЙ СУЩНОСТИ, ЕСЛИ ЖИВЕТ…………………………………………..
КАКИЕ ГЛАВНЫЕ МЫСЛИ ЗДЕСЬ ИЗЛОЖЕНЫ? (ответить)
2. ЭЛЕМЕНТЫ СОЦИАЛЬНОГО КОНФЛИКТА. РЕГУЛИРОВАНИЕ СОЦИАЛЬНЫХ…………………………… ЯВЛЯЕТСЯ РЕШАЮЩИМ УСЛОВИЕМ УМЕНЬШЕНИЯ …………………………………… ПОЧТИ ВСЕХ ВИДОВ ………………………….. КОНФЛИКТЫ НЕ ИСЧЕЗАЮТ ПОСРЕДСТВОМ ИХ ………………………… ; НО В ТАКОЙ МЕРЕ, В КОТОРОЙ УДАЕТСЯ …………………………., ОНИ СТАНОВЯТСЯ ……………………………………, И ИХ ТВОРЧЕСКАЯ СИЛА СТАВИТСЯ НА СЛУЖБУ ПОСТЕПЕННОМУ РАЗВИТИЮ СОЦИАЛЬНЫХ СТРУКТУР.
21. Что автор называет политической партией? Какие два основания выделения различных типов партий приведены в тексте?
Из текста: «как организации, добивающиеся избрания или продвижения своих лидеров на государственные посты». 1 основание – организационная структура (кадровые/массовые), 2 основание – особенности правового положения (легальные/нелегальные).
22. Какие два требования к финансам и имуществу партий устанавливает законодательство? Приведите объяснение подобного регулирования.
Из текста: «Во-первых, они устанавливают источники финансирования: взносы, доходы от имущества, дарение, кредиты. Во-вторых, партии обязаны вести учет всех поступающих взносов и пожертвований, доходов и расходов.» Потому что финансирование происходит из федерального бюджета.
23. Какие функции политических партий упомянуты в тексте? Назовите и проиллюстрируйте примерами любые две другие функции политических партий в общественной жизни.
- добиваются избрания или продвижения своих лидеров на государственные посты; - занимается производственной деятельностью для обеспечения потребностей партии; - содействуют формированию и выражению политической воли народа, используя мирные и конституционные средства, в частности участие в выборах; - идеологическая функция; - социализующая; - мобилизационная. Политическая партия отвечает за политическую социализацию человека. Идеологическая функция партии подразумевает организацию объединения людей по единым ценностям, убеждениям и идеологии.
24. Автор пишет о том, что законы многих стран предусматривают государственную финансовую поддержку проводимых политическими партиями избирательных кампаний. Используя обществоведческие знания и факты общественной жизни, выскажите три предположения о том, что подобная практика защищает права и свободы граждан.
Государственная поддержка обеспечивается налогоплательщиками, которые создают государственный бюджет, из которого происходит государственная поддержка. Так, партия, защищающая интересы определенной группы граждан, спонсируется ими. Партии определенный процентный порог, будут лоббировать интересы граждан за счет государственной поддержки. И партии с подобным финансированием может создать небогатый человек, который заинтересован не во власти, а в решении проблем своего сообщества.
У розвитку дитини провідна роль належить дорослим. Дитина є соціальною істотою. Потреба у співробітництві з дорослими виникає ще в ранньому дитинстві, коли дорослий цілком забезпечує усі життєві потреби дитини. Він вводить її у навколишній світ, задовольняє одну з головних потреб психічного розвитку — появу нових вражень, передає виховні функції спеціально організованим структурам (дитячий садок, школа, засоби масової інформації), порушує глибинні зв'язки дорослого світу і світу дітей, поглиблює розрив між ними.
У процесі взаємодії з дорослим формується особиста свідомість дитини. У дошкільному віці вона долає шлях від відокремлення себе від дорослого (“Я сам”) до відкриття свого внутрішнього життя, тісно пов'язаного із зовнішньою діяльністю.
У вихованні дитини дошкільного, молодшого шкільного віку особливу роль відіграє включення дорослого в картину розвитку дитини. Перехід від одного вікового етапу до іншого супроводжується зміною місця дорослого у цій картині:
— для немовляти дорослий є джерелом захищеності, позитивних емоцій, які безпосередньо передаються через турботу і ласку, обійми, голос мами;
— з 2,5 місяців дитина реагує на появу матері “комплексом пожвавлення”;
— для дитини раннього віку дорослий є джерелом практичних умінь і навичок. Наслідуючи їх, вона стає самостійною, незалежною від інших;
— дітям 4—5 років дорослий несе нові знання, пізнавальні враження, які втілюються у перші навчальні вміння;
— для старшого дошкільника цінність дорослого полягає у здатності брати участь у різноманітних соціальних зв'язках, орієнтуватися у міжлюдських стосунках, а відтак бути прикладом соціальної поведінки дитини, своєрідним “моральним еталоном”.
Російський психолог Даниїл Ельконін (1904—1984) довів, що для дошкільника образ дорослого є не образом іншої людини, а образом себе, своєї майбутності, втілення у собі “іншого”. З певного моменту розвитку дитина втілює в собі “дві людини” (Вона і Дорослий), і саме внутрішня взаємодія цих “двох людей” стимулює саморозвиток дитини.
Персоніфікований образ дорослого (батьків, педагогів) спонукає дитину робити як дорослий; бути як дорослий; уміти те, що дорослий; жити, як дорослий. При цьому дитині необхідний не просто дорослий, а значущий — такий, який своїми якостями і рисами демонструє не себе, а ідеї та помисли життя дитини.
Потреба в спілкуванні з дорослими розвивається протягом усього дошкільного дитинства. Як носій суспільно-історичного і культурного досвіду, а згодом — і моральний приклад, дорослий є авторитетом для дитини. Дошкільник оцінює свої вчинки, якості, прагне співпереживання і співучасті з дорослим, в усьому його наслідує. На такій взаємній довірі і будується справжнє виховання. Із цього приводу польський педагог Януш Корчак (1879—1942) зазначав, що вихователь, який не сковує, а звільняє, не ламає, а формує, не пригнічує, а підносить, не диктує, а вчить, не вимагає, а запитує, переживає разом з дитиною багато хвилин натхнення.
Від педагога, який прагне позитивно впливати на дитину, вимагається багато знань, творчості і терпіння. Вихователь має бути не лише вихованим, а й здатним до самовдосконалення. Для дошкільника важливим є особливий зв'язок саме з вихователем. І не лише тому, що у цьому віці дитина залежна від дорослого, а й тому, що в неї ще немає тривких і розвинутих взаємин з дітьми. Стосунки вихователя з дитиною, яка потребує уваги до себе, називають “малим інтимним колом спілкування” (О. Леонтьев). Не випадково з усього дитинства найяскравіші спогади залишаються про дошкільний період, коли дитина разом з дорослим освоювала простір дитинства.
Співзвучність суб'єктів виховання — особистості дитини і особистості педагога — є передумовою його ефективного впливу на розвиток дитини. За словами вітчизняного вченого Івана Беха, лише особистісно-орієнтоване виховання досягає розвивальної мети, оскільки воно спрямоване на усвідомлення вихованцем себе як особистості, на вільне і відповідальне самовираження. Вихователь дошкільного закладу неодмінно повинен здобути статус значущого дорослого, який є для дитини не лише близькою, а духовно близькою людиною. Це передбачає розуміння, прагнення і вміння вихователя зберігати і підтримувати самобутність дитинства, перетворення взаємин формальних (навчальний процес) на особистісні. При цьому важливо обрати оптимальні форми і методи виховання і навчання. Правильність виховання полягає у баченні можливостей вихованця: те, що на певний момент він може робити з до дорослого, невдовзі робитиме самостійно. Виховання і навчання, орієнтуючись на “зону найближчого розвитку”, випереджають розвиток дитини і сприяють йому. Водночас слід враховувати закономірності психічного розвитку дитини, ставити перед нею посильні завдання.