Для Китаю друга половина XIX ст. була часом погіршення економічної, соціальної та політичної ситуації. Зростання чисельності населення відбувалося набагато швидше за збільшення кількості оброблюваних земель. Це загострило продовольчу проблему, що зумовило зниження рівня життя населення. Час від часу виникали антиімперські таємні товариства й відбувалися повстання проти маньчжурів, однак успіху вони не мали. Зростало й невдоволення національних меншин, пригноблених маньчжурською владою.
Китай був «закритий» для іноземного капіталу, усі торговельні операції здійснювалися через одну фірму, яку підтримувала держава. Європейські підприємці марно намагалися «відкрити» китайський ринок для своїх товарів. Оскільки Китай обходився виробленою в країні продукцією, то не потребував європейських товарів. Дорогу європейській торгівлі проклав опіум, який за сприяння корумпованих китайських чиновників завозили в країну контрабандою. Опіумна контрабанда призвела до відтоку з Китаю срібних грошей, що знецінило китайський юань і зумовило підвищення податків і збідніння селян. У країні наростало соціальне напруження й посилювались антиманьчжурські настрої.
Новгородская республика отличалась сложной формой правления, в которой сочетались демократические, феодальные и теократические принципы. Главным демократическим органом было вече - широкий народный совет, в который входила значительная часть мужского населения Новгорода. Именно вече производило выборы всех трех главных должностных лиц республики.
Главных должностных лиц в Новгородской республике было трое: посадник, князь и владыка. Посадник был главой исполнительной и судебной власти, в его ведении были собирание веча, сбор налогов, дипломатия, назначение чиновников. Князь был военным руководителем, в его ведении было командование войсками, не единоличное - посадник тоже участвовал в принятии решений. Наконец, владыка - новгородский архиепископ - заведовал духовной властью и всеми религиозными делами, хотя имел немалое влияние и в светских делах.
Новгородская республика была торговой, то есть в ней складывались зачатки капитализма. Именно торговля и богатство, а не владение землями, определяли в Новгороде влияние человека и то, насколько к его словам прислушивались на вече.
Для Китаю друга половина XIX ст. була часом погіршення економічної, соціальної та політичної ситуації. Зростання чисельності населення відбувалося набагато швидше за збільшення кількості оброблюваних земель. Це загострило продовольчу проблему, що зумовило зниження рівня життя населення. Час від часу виникали антиімперські таємні товариства й відбувалися повстання проти маньчжурів, однак успіху вони не мали. Зростало й невдоволення національних меншин, пригноблених маньчжурською владою.
Китай був «закритий» для іноземного капіталу, усі торговельні операції здійснювалися через одну фірму, яку підтримувала держава. Європейські підприємці марно намагалися «відкрити» китайський ринок для своїх товарів. Оскільки Китай обходився виробленою в країні продукцією, то не потребував європейських товарів. Дорогу європейській торгівлі проклав опіум, який за сприяння корумпованих китайських чиновників завозили в країну контрабандою. Опіумна контрабанда призвела до відтоку з Китаю срібних грошей, що знецінило китайський юань і зумовило підвищення податків і збідніння селян. У країні наростало соціальне напруження й посилювались антиманьчжурські настрої.
Подробнее - на -
Объяснение:
Новгородская республика отличалась сложной формой правления, в которой сочетались демократические, феодальные и теократические принципы. Главным демократическим органом было вече - широкий народный совет, в который входила значительная часть мужского населения Новгорода. Именно вече производило выборы всех трех главных должностных лиц республики.
Главных должностных лиц в Новгородской республике было трое: посадник, князь и владыка. Посадник был главой исполнительной и судебной власти, в его ведении были собирание веча, сбор налогов, дипломатия, назначение чиновников. Князь был военным руководителем, в его ведении было командование войсками, не единоличное - посадник тоже участвовал в принятии решений. Наконец, владыка - новгородский архиепископ - заведовал духовной властью и всеми религиозными делами, хотя имел немалое влияние и в светских делах.
Новгородская республика была торговой, то есть в ней складывались зачатки капитализма. Именно торговля и богатство, а не владение землями, определяли в Новгороде влияние человека и то, насколько к его словам прислушивались на вече.