Гражданин Ж. прогуливался по улице и увидел, как неизвестный пристаёт к молодой девушке, которая отбивается от него сумочкой. Ж. поспешил на оттолкнул неизвестного и попытался задержать его, крикнув девушке бежать прочь, однако в этот момент девушка неожиданно ударила сумочкой Ж. по голове. Ж. оступился и упал на неизвестного, сломав ему руку. Прибывшим на место происшествия сотрудникам полиции девушка и неизвестный пояснили, что на самом деле они - муж и жена, подтвердив это соответствующими документами. В дальнейшем действия Ж. были квалифицированы как причинение тяжкого вреда здоровью по неосторожности, а государственный обвинитель просил назначить ему наказание в виде ареста сроком в три месяца. Ознакомьтесь с положениями ст. 111, 114 и 118 УК РФ, а также с Постановлением Правительства РФ от 17 августа 2007 г. № 522 «Об утверждении Правил определения степени тяжести вреда, причиненного здоровью человека» после чего ответьте на вопросы. Дополнительно следует ознакомиться с положениями ст. 54 УК РФ и Федеральным законом от 13 июня 1996 г. № 64-ФЗ «О введении в действие Уголовного кодекса Российской Федерации». ответ на каждый вопрос оценивается до (суммарная оценка составляет до ).
Вопросы:
(а) Кто вправе задерживать лицо, совершившее (совершающее) преступление? Какие меры могут быть применены к такому лицу при его задержании и чем они обуславливаются?
(б) Что понимается под тяжким вредом здоровью?
(в) Каким образом определяется наличие или отсутствие умысла при совершении преступления?
(г) Правильно ли квалифицированы действия Ж.?
(д) Изменилась ли бы квалификация его действий, если бы девушка и неизвестный не состояли бы в браке и имело бы место действительное посягательство?
(е) В чём заключается наказание в виде ареста? Может ли это наказание назначаться и применяться (ответ обоснуйте)?
(ж) Какие виды наказаний, предусмотренные действующим уголовным законодательством Российской Федерации, являются неприменяемыми и чем это обусловлен
Если брак между родителями ребенка признан недействительным, на права ребенка это не влияет (ст. 30 СК). Дети, рожденные в браке, признанном впоследствии недействительным, являются наследниками после обоих родителей. Таким образом, при рождении ребенка от лиц, состоящих в браке, в случае расторжения или признания брака недействительным, а также в случае смерти супруга матери ребенка отцом ребенка признается супруг (бывший супруг) матери, если не доказано, что отцовство не принадлежит супругу (бывшему супругу) матери ребенка или принадлежит иному лицу (ст. 30 и п. 2 ст. 48 СК). Иными словами, если не доказано иное, в отношениях наследования после супруга матери (бывшего супруга матери) ребенок признается наследником по закону независимо от фактической принадлежности отцовства.
В усі часи актуальною проблемою являється підліткова злочинність, необхідність вирішення якої стоїть не тільки перед працівниками поліції, а і перед всім суспільством в цілому, бо підлітки – це діти, а діти наше майбутнє. Так яке може бути майбутнє, якщо в ранньому віці вони стають на злочинний шлях.
Фахівці б’ють на сполох: на тлі загального зниження темпів дитячої злочинності щороку зростає частка тяжких злочинів, які скоюють неповнолітні.
Психологи стверджують, що психіка українських дітей зазнала за останнє десятиріччя незворотних змін: вони нічого не бояться, нічого не цінують, ні в що не вірять. Вони стають дедалі жорстокішими, а їхні злочини – моторошними.
Фахівці Менського МЦ з надання БВПД роз’яснюють про адміністративну відповідальність для підлітків (неповнолітніх).
Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, що має всі ознаки останньої. Разом з тим адміністративна відповідальність є складовою адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками.
Основні риси адміністративної відповідальності полягають у тому, що її підставою є адміністративне правопорушення Притягнення до адміністративної відповідальності — обов’язок державних органів, які є суб’єктами виконавчої влади, їх перелік наводиться в розділі III КУпАП України.
Адміністративна відповідальність урегульована нормами адміністративного права, в яких наводиться повний перелік адміністративних в, адміністративних стягнень і органів, уповноважених застосовувати їх.
Серед суб’єктів адміністративних правопорушень вирізняються так звані спеціальні суб’єкти, тобто ті, які мають певні особливості щодо вчинення окремих адміністративних правопорушень або не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До них належать неповнолітні, іноземні громадяни, військовослужбовці та працівники міліції, посадові особи, народні депутати, батьки або особи, що їх замінюють, та ін.
Згідно зі статтею 13 КУпАП України до осіб віком 16-18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються відповідні заходи впливу.
Неповнолітні, які не досягли встановленого в законі віку 16 років згідно з КУпАП України, є малолітніми і юридичній відповідальності, у тому числі адміністративній, не підлягають, оскільки визнаються нездатними усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. До того ж адміністративна відповідальність неповнолітнього може настати тільки тоді, коли 16 років йому виповнилось саме до моменту вчинення протиправного діяння, а не до вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.
До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративн можуть бути застосовані заходи,передбачені ст. 24 -1. Підліток – вже не дитина але ще не дорослий.
До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративн можуть бути застосовані заходи,передбачені ст. 24-1КУпАП, а саме:
1) зобов’язання публічно або в іншій формі по вибачення у потерпілого;
2) попередження;
3) догана або сувора догана;
4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Заходи впливу мають виховний характер і можуть бути застосовані до неповнолітніх, які скоїли адміністративний у віці 16-18 років, якщо орган адміністративної юрисдикції дійде висновку, що виправлення правопорушника можливе без застосування до нього суворішого адміністративного стягнення. У сукупності ці заходи утворюють систему, що складена з урахуванням збільшення тяжкості примусових заходів — від менш суворих до суворіших
Кодексом про адміністративні правопорушення встановлено, що до адміністративної відповідальності притягаються особи, яким на момент скоєння правопорушення виповнилось 16 років.
Зауважимо, що скоєння адміністративного неповнолітнім є обставиною, що пом’якшує відповідальність. Пояснюється це тим, що неповнолітні загалом не мають стійкої психіки, навичок правочинної поведінки, достатнього життєвого досвіду, не завжди усвідомлюють шкоду від заподіяного, легко піддаються впливу інших осіб, особливо старших за віком, що часто стають організаторами або підбурювачами правопорушень, ураховується також, що неповнолітні легко піддаються виховному впливу і можуть виправитись без застосування до них жорстких заходів адміністративного стягнення