1. СТАНОВЛЕНИЕ ПЕТРА I НА ПРЕСТОЛ, ПРИЧИНЫ И ЦЕЛИ РЕФОРМ После смерти в 1682 году Федора Алексеевича развернулась борьба различных группировок у трона за провозглашение царем 10-летнего Петра - сына Алексея Михайловича или 16-летнего слабого здоровьем Ивана. Группировка Милославских во главе с энергичной и властолюбивой Софьей Алексеевной в итоге добилась утверждения на троне сразу двух братьев при фактическом регентстве Софьи. Ее правительством руководил фаворит царевны В.В. Голицын, европейски образованный человек, по некоторым сведениям предполагавший превратить помещичьих крестьян в государственных. Петр и его окружение были удалены из Кремля и жили в селе Преображенском под Москвой. Предоставленный самому себе, мальчик тянулся к знаниям, живо увлекался ремеслами. И хотя эти занятия противоречили представлениям об образе «православного царя», они Петру воспринимать мир, таким как он есть. Отсюда, вероятно, проистекали его рационализм и прагматизм, умение и желание осваивать новое. С детства страстью Петра были военные забавы, в которых принимали участие дети служилых людей и простолюдинов. Именно из них формировались «потешные полки» - Преображенский и Семеновский, - ставшие затем основой русской регулярной армии и первыми гвардейскими полками. В общении с простыми людьми формировались демократические черты поведения царя, его умение разбираться в людях, ценить и выдвигать их за и заслуги, а не знатность происхождения. В конце 17 столетия наметилась тенденция европеизации России, обозначились предпосылки будущих Петровских преобразований. Важнейшими из них были: -тенденция к абсолютной власти (ликвидация деятельности Земских соборов как сословно-представительных органов), включение в царский титул слова «самодержавец»; -оформления общегосударственного законодательства. Дальнейшее улучшение Свода законов; -активизация внешней политики и дипломатической деятельности Российского государства; - реорганизация и совершенствование вооруженных сил; - реформирование и совершенствование финансовой и налоговой систем; -переход от ремесленно-цехового производства к мануфактурному с использованием элементов наемного труда и простейших механизмов; - развитие внутренней и внешней торговли; На формирование реформаторских взглядов Петра оказали влияние европейские идеалы, усвоенные в юности, поездка в Архангельск, Азовские походы и поездка в Европу в составе Великого посольства. Преобразования Петра были подчинены не интересам отдельных сословий, а государства в целом: его процветанию, благополучию и приобщению к западноевропейской цивилизации. В истории петровских реформ исследователи выделяют два этапа: до и после 1715г. На первом этапе реформы носили в основном хаотичный характер и были вызваны в первую очередь военными нуждами государства, связанными с ведением Северной войны. Проводились в основном насильственными методами и сопровождались активным вмешательством государства в дела экономики (регулирование торговли, промышленности, налогово-финансовой и трудовой деятельности). Многие реформы носили непродуманный, поспешный характер, что было вызвано как неудачами в войне, так и отсутствием кадров, опыта, давлением старого консервативного аппарата власти.
1. Правило поведінки регулятивного характеру — норма права вводить нове правило, фіксує найтиповіші соціальні процеси і зв'язки; впливає на суспільні відносини, поведінку людей; є модель (зразок, еталон, масштаб) регульованих суспільних відносин. Регулятивність норми права підкреслює її дія, «роботу», яка повинна призвести до певного результату.
2. Загальнообов'язкове правило поведінки — норма права виходить від держави, повинна сприйматися як керівництво до дії, котре не підлягає обговоренню щодо доцільності.
3. Правило поведінки загального характеру — норма права має загальний (без зазначення конкретного адресата — неперсоні-фікований) характер, тобто поширюється на усіх, хто стає учасником відносин, регульованих нормою. Як регулятор суспільних відносин, норма має багаторазовість застосування (наприклад, заборона хуліганства).
4. Формально-визначене правило поведінки представницько-зобов'язуючого характеру -- норма права закріплює права і обов'язки учасників суспільних відносин, а також юридичну відповідальність (санкції), яка застосовується у разі її порушення. Надаючи права одним, норма права покладає обов'язки на інших (наприклад, молоді люди мають право на навчання, обов'язок інших — забезпечити це право). Формальну визначеність норма права отримує після викладення її в законах, інших писаних джерелах права.
5. Правило поведінки, прийняте в суворо встановленому порядку, — норма права видається уповноваженими на те суб'єктами
в межах їх компетенції з дотриманням певної процедури: розробка, обговорення, прийняття, набуття чинності, зміна або скасування чинності.
6. Правило поведінки, забезпечене всіма заходами державного впливу, аж до примусу, — держава створює реальні умови для добровільного здійснення суб'єктами зразків поведінки, сформульованих у нормі права; застосову переконання і примусу до бажаної поведінки, зокрема, ефективні санкції у разі невиконання вимог норми права.
1. Правило поведінки регулятивного характеру — норма права вводить нове правило, фіксує найтиповіші соціальні процеси і зв'язки; впливає на суспільні відносини, поведінку людей; є модель (зразок, еталон, масштаб) регульованих суспільних відносин. Регулятивність норми права підкреслює її дія, «роботу», яка повинна призвести до певного результату.
2. Загальнообов'язкове правило поведінки — норма права виходить від держави, повинна сприйматися як керівництво до дії, котре не підлягає обговоренню щодо доцільності.
3. Правило поведінки загального характеру — норма права має загальний (без зазначення конкретного адресата — неперсоні-фікований) характер, тобто поширюється на усіх, хто стає учасником відносин, регульованих нормою. Як регулятор суспільних відносин, норма має багаторазовість застосування (наприклад, заборона хуліганства).
4. Формально-визначене правило поведінки представницько-зобов'язуючого характеру -- норма права закріплює права і обов'язки учасників суспільних відносин, а також юридичну відповідальність (санкції), яка застосовується у разі її порушення. Надаючи права одним, норма права покладає обов'язки на інших (наприклад, молоді люди мають право на навчання, обов'язок інших — забезпечити це право). Формальну визначеність норма права отримує після викладення її в законах, інших писаних джерелах права.
5. Правило поведінки, прийняте в суворо встановленому порядку, — норма права видається уповноваженими на те суб'єктами
в межах їх компетенції з дотриманням певної процедури: розробка, обговорення, прийняття, набуття чинності, зміна або скасування чинності.
6. Правило поведінки, забезпечене всіма заходами державного впливу, аж до примусу, — держава створює реальні умови для добровільного здійснення суб'єктами зразків поведінки, сформульованих у нормі права; застосову переконання і примусу до бажаної поведінки, зокрема, ефективні санкції у разі невиконання вимог норми права.