Дело в том, что в 1920-е гг. украинский эмигрантский исследователь Р.Лащенко доказывал, что все три редакции Статута являлись памятниками украинского права и культуры и написаны на украинском языке.. Его оппонент—В.Д.Дружчиц со ссылкой на Ст.Пташицкого и др. исследователей Литовской метрики утверждал, что это не так . Подводя итоги дискуссии о языке Статутов, В.И.Пичета в специальной статье, помещенной в № 1 Известий АН СССР за 1941 год и посвященной изучению Статутов в новейшей историко-юридической литературе, писал: “ В этих спорах, были ли Статуты 1529 и 1566 гг. украинского или белорусского происхождения, необходимо отметить наличие национализма и неисторичности… В это время белорусский и украинский литературные языки находились еще в процессе формирования. Язык Статутов был далек от подлинно народной речи. Важно отметить, что язык Статута русский, и таким образом Статут—это отражение влияния феодальной русской культуры, получившей значительное распространение среди феодаольного класса Литвы, еще не оказавшегося в сфере влияния польской культуры” .Категоричность суждений В.И.Пичеты о языке Статутов вполне объяснима, особенно если принять во внимание пятилетие (с 1931 по 1935 гг.) пребывание ученого в Вятке, а затем восстановление его в 1940 г. в звании академика АН Беларуси.Между тем вопрос о языке (и не только Статутов) представляется далеко не простым. На это в свое время указывал Н.Н.Улащик, много лет работавший как с актовыми, так и с повествовательными источниками средневековья. .В письме супругам Гениюш 6 февраля 1970 г. он, в частности. писал:” В этом году должен подготовить к печати том летописей (или хроник), писанных языком, которого никак не могу определить—белорусский или украинский. Для ХУП в. разобраться в этом , да еще не филологу, очень трудно”
Ситуацiя: Громадянин А погрожуючи ножем пізно ввечері охоронцеві музею, вимагав у нього газовий пістолет. Після відмови охоронця віддати зброю, громадянин А завдав йому кілька ударів ножем, заподіявши шкоду здоров'ю середньої тяжкості, і спробував втекти, але був затриманий самим потерпілим.
Рішення: Скоєний злочин громадянином А можна кваліфікувати як ст.189 КК і ст.187 КК.
Стаття 189 КК. Вимагання - вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення інших дій майнового характеру під погрозою застосування насильства або знищення чи пошкодження чужого майна.
У данному випадку громадянин А, погрожуючи ножем охоронцю, вимагав передачі газового пістолета.
Стаття 187 КК. Розбій - це напад з метою розкрадання чужого майна, вчинене із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, або з погрозою застосування такого насильства.
У данному випадку розбій здійснений із застосуванням зброї.
Громадянин А суб'єктом цього злочину. Винний усвідомлює, що їм здійснюється напад, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, і що цей напад служить засобом для заволодіння чужим майном в свою користь.
Ситуацiя: Громадянин А погрожуючи ножем пізно ввечері охоронцеві музею, вимагав у нього газовий пістолет. Після відмови охоронця віддати зброю, громадянин А завдав йому кілька ударів ножем, заподіявши шкоду здоров'ю середньої тяжкості, і спробував втекти, але був затриманий самим потерпілим.
Рішення: Скоєний злочин громадянином А можна кваліфікувати як ст.189 КК і ст.187 КК.
Стаття 189 КК. Вимагання - вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення інших дій майнового характеру під погрозою застосування насильства або знищення чи пошкодження чужого майна.
У данному випадку громадянин А, погрожуючи ножем охоронцю, вимагав передачі газового пістолета.
Стаття 187 КК. Розбій - це напад з метою розкрадання чужого майна, вчинене із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, або з погрозою застосування такого насильства.
У данному випадку розбій здійснений із застосуванням зброї.
Громадянин А суб'єктом цього злочину. Винний усвідомлює, що їм здійснюється напад, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, і що цей напад служить засобом для заволодіння чужим майном в свою користь.