Таке враження, що Вам завдання дали ще з задачника радянських часів. На даний час вже давно з Великої літери пишуть тільки назву Верховної Ради, а всі місцеві ради з великої літери тільки назву місцевої ради - наприклад Київська міська рада. В сільській раді не посвідчують більше договорів купівлі-продажу з часу вступу в дію Закону України "Про нотаріат", тобто з 01.01.1994 року. Та й поняття таке як "угода" з прийняттям Цивільного кодексу 2003 року , фактично з 01.01.2004 року - "кануло в лету" - тепер "правочин, договір" Це Вам просто інформація для вірного написання термінів. Але суть завдання не у цьому, тому:
1. Підставою для повноважень представника є довіреність. Письмовий документ, який видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами є Довіреністю (ст. 244 Цивільного кодексу України).
2. Івасенко, навіть якби б була офіційною дружиною Кравченка, не мала права без довіреності підписувати договір.
3. Згідно вимог ст. 658 Цивільного кодексу України "Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару". На мій погляд, укладення договору особою, яка не уповноважена на це, тягне за собою його нікчемність, так як порушено основні права громадянина України - право на захист приватної власності.
4. У даному випадку договір купівлі-продажу є нікчемним, в силу недотримання форми посвідчення ( ст. 220 ЦК України), порушення публічного порядку (ст. 228 ЦК України). Згідно вимог Цивільного кодексу України, який набув чинності 01.01.2004 року, Закону України "Про нотаріат" - договір купівлі-продажу майна повинен бути нотаріально посвідчений, а ст. 37 Закону України "Про нотаріат" посвідчення договорів посадовими особами органів місцевого самоврядування не передбачено. До їх повноважень належить : 1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 2) посвідчують заповіти (крім секретних); 3) видають дублікати посвідчених ними документів; 4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 5) засвідчують справжність підпису на документах; 6) видають свідоцтва про право на спадщину; 7) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.
Невозможно представить себе, что когда-либо в будущем возможна ситуация полного нивелирования отличий в интеллектуальных, духовных, физиологических и материальных интересах, потребностях и возможностях. Иными словами отличия были, есть и будут. Всегда будут ведущие и ведомые, ответственные и безответственные, защитники и нарушители законов. Но, как известно интересы и потребности человека могут быть безграничны. Лишь возможности человека имеют границы, и они же создают ограничения в интересах и потребностях.
Опираясь на данные аксиомы можно было бы сделать вывод о том, что процесс развития общественных отношений должен базироваться на понимании отличительных особенностей представителей общества и стремлении создать единое правовое поле, в котором будут учтены не только данные отличия, но и мобильность их изменений. Однако, что мы видим в реальности? А реальность иная до абсолютного противопоставления. Вместо того чтобы выделять и конкретизировать отличия современный процесс общественного строительства направлен на нивелирование социальных отличий. Одним из ярчайших примеров этому нивелированию может быть марксизм-ленинизм, который разрушил в обществе сословную вертикаль. Нужно было не разрушать, а создать правовую основу соответствий сословию и законы мобильного изменения принадлежности сословию. ответственность за соответствие образу жизни – вот что разрушено в современном общественном укладе. Я говорю не об ответственности за преступления перед человеком или обществом, я говорю об ответственности за образ жизни. Эта сословная ответственность была и, я согласен с тем, что она требовала изменений – изменений, но не разрушения.
ответственность за образ жизнедеятельности не должна быть уничтожена. Необходимо стремиться к её возрождению. Однако данное возрождение невозможно в рамках современного принципа «равноправие». Это утверждение не голословно. Принцип равноправия подразумевает стирание отличий в требованиях к правовой обеспеченности качественной вертикали образа жизнедеятельности человека.
Что же делать? Вернуть сословное деление вероятнее всего не возможно, но и устраняться от правового обеспечения ответственности в отличиях вертикали возможностей человека, а тем более людей наделенных властью нельзя.
Хотел бы услышать ваше мнение на данный вопрос и на вопрос о том, - нужно ли нам равноправие.
Відповідь:
Таке враження, що Вам завдання дали ще з задачника радянських часів. На даний час вже давно з Великої літери пишуть тільки назву Верховної Ради, а всі місцеві ради з великої літери тільки назву місцевої ради - наприклад Київська міська рада. В сільській раді не посвідчують більше договорів купівлі-продажу з часу вступу в дію Закону України "Про нотаріат", тобто з 01.01.1994 року. Та й поняття таке як "угода" з прийняттям Цивільного кодексу 2003 року , фактично з 01.01.2004 року - "кануло в лету" - тепер "правочин, договір" Це Вам просто інформація для вірного написання термінів. Але суть завдання не у цьому, тому:
1. Підставою для повноважень представника є довіреність. Письмовий документ, який видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами є Довіреністю (ст. 244 Цивільного кодексу України).
2. Івасенко, навіть якби б була офіційною дружиною Кравченка, не мала права без довіреності підписувати договір.
3. Згідно вимог ст. 658 Цивільного кодексу України "Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару". На мій погляд, укладення договору особою, яка не уповноважена на це, тягне за собою його нікчемність, так як порушено основні права громадянина України - право на захист приватної власності.
4. У даному випадку договір купівлі-продажу є нікчемним, в силу недотримання форми посвідчення ( ст. 220 ЦК України), порушення публічного порядку (ст. 228 ЦК України). Згідно вимог Цивільного кодексу України, який набув чинності 01.01.2004 року, Закону України "Про нотаріат" - договір купівлі-продажу майна повинен бути нотаріально посвідчений, а ст. 37 Закону України "Про нотаріат" посвідчення договорів посадовими особами органів місцевого самоврядування не передбачено. До їх повноважень належить : 1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 2) посвідчують заповіти (крім секретних); 3) видають дублікати посвідчених ними документів; 4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 5) засвідчують справжність підпису на документах; 6) видають свідоцтва про право на спадщину; 7) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.
Пояснення:
Невозможно представить себе, что когда-либо в будущем возможна ситуация полного нивелирования отличий в интеллектуальных, духовных, физиологических и материальных интересах, потребностях и возможностях. Иными словами отличия были, есть и будут. Всегда будут ведущие и ведомые, ответственные и безответственные, защитники и нарушители законов. Но, как известно интересы и потребности человека могут быть безграничны. Лишь возможности человека имеют границы, и они же создают ограничения в интересах и потребностях.
Опираясь на данные аксиомы можно было бы сделать вывод о том, что процесс развития общественных отношений должен базироваться на понимании отличительных особенностей представителей общества и стремлении создать единое правовое поле, в котором будут учтены не только данные отличия, но и мобильность их изменений. Однако, что мы видим в реальности? А реальность иная до абсолютного противопоставления. Вместо того чтобы выделять и конкретизировать отличия современный процесс общественного строительства направлен на нивелирование социальных отличий. Одним из ярчайших примеров этому нивелированию может быть марксизм-ленинизм, который разрушил в обществе сословную вертикаль. Нужно было не разрушать, а создать правовую основу соответствий сословию и законы мобильного изменения принадлежности сословию. ответственность за соответствие образу жизни – вот что разрушено в современном общественном укладе. Я говорю не об ответственности за преступления перед человеком или обществом, я говорю об ответственности за образ жизни. Эта сословная ответственность была и, я согласен с тем, что она требовала изменений – изменений, но не разрушения.
ответственность за образ жизнедеятельности не должна быть уничтожена. Необходимо стремиться к её возрождению. Однако данное возрождение невозможно в рамках современного принципа «равноправие». Это утверждение не голословно. Принцип равноправия подразумевает стирание отличий в требованиях к правовой обеспеченности качественной вертикали образа жизнедеятельности человека.
Что же делать? Вернуть сословное деление вероятнее всего не возможно, но и устраняться от правового обеспечения ответственности в отличиях вертикали возможностей человека, а тем более людей наделенных властью нельзя.
Хотел бы услышать ваше мнение на данный вопрос и на вопрос о том, - нужно ли нам равноправие.