33. Психологічний механізм уяви — це: а) типологічні особливості вищої нервової діяльності;
б) дисоціація життєвих вражень та об’єднання виокремлених елементів у нові комбінації;
в) виконання різних розумових дій, завдяки чому зберігається зв’язок продуктів людської фантазії з реальністю;
г) здатність нервової системи фіксувати й зберігати враження.
34. Відтворення образу предмета, що ґрунтується на минулому досвіді суб’єкта і виникає під час відсутності впливу предмета на органи чуття, називається:
а) відчуттям;
б) сприйняттям;
в) уявленням;
г) почуттям.
35. Специфічним проявом впливу образів уяви на рухову сферу особистості є:
а) ятрогенія;
б) ідеомоторні акти;
в) аглютинація;
г) тактильно-кінестетичні відчуття.
36. Між уявленнями різних людей існує відмінність:
а) за яскравістю;
б) за повнотою образу;
в) за виразністю;
г) за яскравістю, повнотою й виразністю.
37. Пасивну й активну уяву розрізняють:
а) за предметом відображення;
б) за формою існування матерії;
в) за спрямованістю відображення;
г) за ступенем психічної активності.
38. Підставою класифікації уяви на зорову й слухову є:
а) форма існування матерії;
б) предмет відображення;
в) провідний аналізатор;
г) активність суб’єкта.
39. Процес створення людиною образів бажаного майбутнього — це:
а) мрія;
б) марення;
в) утопія;
г) фантазія.
40. Нетактовне слово вчителя, що травмує психіку учня, породжуючи фантастичні страхи, може викликати такий нервовий розлад, як:
а) ятрогенія;
б) дидактогенія;
в) стигма;
г) аглютинація.
41. «Склеювання» різних якостей, властивостей, частин, які в повсякденному житті не поєднуються, називається:
а) гіперболізацією;
б) схематизацією;
в) типізацією;
г) аглютинацією.
42. Прийом збільшення або зменшення якостей чи властивостей предмета, зміни кількості його частин або їхнє зміщення називається:
а) гіперболізацією;
б) схематизацією;
в) типізацією;
г) аглютинацією.
43. Уява, що завжди спрямована на розв’язання творчого або особистісного завдання називається:
а) активною;
б) репродуктивною;
в) оригінальною;
г) творчою.
44. Прийом створення уявних образів, що найяскравіше відображається у шаржах, називається:
а) аглютинацією;
б) перебільшенням;
в) типізацією;
г) акцентування.
Но всем ли нужен этот смысл? Детям- нет. Они радуются всему прекрасному, они не чувствуют тягости мирских проблем. В то время взрослому, может он и не ненужен, но при его присутствии живётся намного легче. Ощущение смысла жизни укрепляем духовное здоровье.
А должен ли смысл быть одним? Это похоже на то, как люди ищут себе друзей. Кто-то ищет одного верного и навеки. Кто-то же ищет большую шумную компанию, с которой не будет ощущаться уход одного из друзей.
Про своё отношение отношениние напишешь сам(а).