Прочитайте текст, выполните задания. Акцию «Дари тепло» придумали волонтеры фонда «Адал». На протяжении дня

участники акции угощали едой людей, которые живут на улице. Как рассказала сотрудница благотворительного фонда «Адал» Екатерина Олиференко, она вместе с волонтерамипризывает жителей Актау принять участие в акции и поддержать бездомных.

«После наступления холодов люди, которые живут за чертой бедности, очень

нуждаются в поддержке со стороны общества. Мы считаем, что каждый горожанин может идолжен таким людям. Как говорится, от тюрьмы да от сумы не зарекайся. Крометого, это может Данную акцию мы проводим впервые, поэтому горожане, да и самибездомные, были в недоумении от нашего желания накормить их. Мы пояснили цель акции,и они очень обрадовались. Наши волонтеры готовы бедным только раз в неделю.Надеемся, что желающих станет намного больше, и мы станем выходить чаще. Намибыли куплены специальные термосы. Не хватает теплой одежды. В связи с этим всупермаркетах и магазинах мы установили специальные корзины, чтобы люди моглиоставить там ненужную одежду и продукты питания», - рассказала Екатерина Олиференко.

Специальные корзины для сбора теплых вещей и продуктов питания установлены: 3

микрорайон (супермаркет «Дана»), 5 микрорайон (супермаркет «Дана»), 11 микрорайон

(магазин «Мечта»), 14 микрорайон (магазин «Визит»), 17 микрорайон (супермаркет «Дана»)и 28 микрорайон (магазин «Аман»).

3. Определите идею, тип речи и стиль текста.




​

К старухе Агафье Журавлевой приехал сын Константин Иванович. С женой и дочкой. Попроведать, отдохнуть. Вечером же у Глеба Капустина на крыльце собрались мужики. Глеб вышел к мужикам на крыльцо, спросил: «Гости к бабке Агафье приехали?» «Кандидаты!» - «Кандидаты? - удивился Глеб. - Ну пошли проведаем кандидатов». Кандидат Константин Иванович встретил гостей радостно. Расселись. Разговор пошел дружнее, стали уж забывать про Глеба Капустина… И тут он попер на кандидата. «В какой области выявляете себя? Философия?» - «Можно и так сказать». - «И как сейчас философия определяет понятие невесомости?» - «Почему - сейчас?» - «Но ведь явление открыто недавно. Натурфилософия определит это так, стратегическая философия - совершенно иначе…» - «Да нет такой философии - стратегической, - заволновался кандидат. - Вы о чем вообще-то?» - «Да, но есть диалектика природы, - спокойно, при общем внимании продолжал Глеб. - А природу определяет философия. Поэтому я и спрашиваю, нет ли растерянности среди философов?»Кандидат искренне засмеялся. Еще один вопрос: как вы относитесь к тому, что Луна тоже дело рук разума. Что на ней есть разумные существа». - «Ну и что?» - спросил кандидат. «А где ваши расчеты естественных траекторий? Как вообще ваша космическая наука сюда может быть приложена?» - «Вы кого спрашиваете?» - «Вас, мыслителей. Мы-то ведь не мыслители, у нас зарплата не та. Но если вам интересно, могу поделиться. Я предложил бы начертить на песке схему нашей Солнечной системы, показать, где мы. А потом показать, по каким законам, скажем, я развивался». - «Интересно, по каким же?» - с иронией спросил кандидат и значительно посмотрел на жену. Глеб взмыл ввысь и оттуда ударил по кандидату: «Приглашаете жену посмеяться. Только, может быть, мы сперва научимся хотя бы газеты читать.

Кандидатам это тоже бывает полезно…» - «Послушайте!» - «Да нет уж, послушали. Имели, так сказать, удовольствие. Поэтому позвольте вам заметить, господин кандидат, что кандидатство - это не костюм, который купил - и раз и навсегда. И даже костюм время от времени надо чистить. А уж кандидатство-то тем более… поддерживать надо. Нас, конечно, можно удивить, подкатить к дому на такси, вытащить из багажника пять чемоданов… Но… если приезжаете в этот народ, то подготовленней надо быть. Собранней. Скромнее». - «Да в чем же наша нескромность?» - не выдержала жена кандидата. «А вот когда одни останетесь, подумайте хорошенько… Глеб же Капустин по-прежнему удивлял. Изумлял. Восхищал даже. Хоть любви тут не было. Глеб жесток, а жестокость никто, никогда, нигде не любил еще.

Українська опера на дві дії

Дійові особи:

Н а т а л к а — українська дівчина.

Горпина Терпилиха — її мати.

Петро — коханий Наталки.

Микола— далекий родич Терпилихи.

Тетерваковський — возний, жених Наталчин.

Макогоненко — сільський виборний.

ДІЯ ПЕРША

Наталка журиться, що вже давно немає її коханого Петра. Вона промовляє, звертаючись до нього. З’являється возний, що натякає на своє кохання до дівчини, а потім і признається. Наталка відповідає, що вони не рівня одне одному.

Наталка йде додому, а замість неї з’являється виборний. Обидва чоловіки розмовляють про дівчину, вихваляючи її. Перебирають і женихів, що сватались до неї.

Виборний розповідає, що Терпили жили в Полтаві, були багаті, але батько пропив усе добро, вигнав свого вихованця Петра та й помер. Терпилиха з дочкою переїхали на село.

Виборний погоджується до возному владнати справи з Наталкою.

Дія переноситься в хату Терпилихи. Мати докоряє дівчині, що та відмовляє гарним женихам. Як же їм жити далі? Наталка ж уже чотири роки чекає Петра. В хату заходить виборний і пропонує в ролі жениха возного. Домовляється про сватання.

Дівчина залишається сама і журиться.

ДІЯ ДРУГА

Микола промовляє сам до себе, розказуючи про своє сирітське безталання, співає пісню. З’являється Петро, який теж співає про свою тугу за дівчиною. Хлопці потоваришували.

В цей час із хати Терпилихи виходять виборний і возний, перев’язані після сватання. Петро дізнається, хто вони такі. Зрозумівши, що Петро — коханий Наталки, Микола зголосився про все дізнатися докладно.

Виявляється, що Петро пішов на заробітки, аби бути гідним багатого батька Наталки. Тепер же знайшов їх самих у бідності. Хлопець розмовляє з виборним і розповідає про те, що бачив і чув у мандрах.

Хлопець страждає за втраченим щастям. З’являється Наталка і відразу впізнає його, тому вирішує не виходити за возного. Виборний наполягає на тому, що вона вже перев’язала їх рушниками. Разом з Терпилихою він вмовляє Наталку.

Петро віддає дівчині зароблені гроші, щоб чоловік не дорікав їй бідністю. Такий його вчинок умилостивив возного, і той відмовляється від Наталки. Мати благословляє дітей.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):

П’єса І. Котляревського привертала увагу читачів та глядачів красою зображених народних характерів, пісенністю їхньої мови. Шляхом індивідуалізації мови драматургові вдалося чітко окреслити психологічні типи персонажів. Так, мова возного й виборного викликає посмішку своєю перекрученістю, напускною вченістю.

П’єсі притаманні елементи сентименталізму, що розвивався на той час у літературі, — звернення до людських почуттів, змалювання їхньої сили й глибини. У дусі сентименталізму написано й кінцівку: возний відмовляється від Наталки.

Объяснение: всё