1. Чому в поемі «Наймичка» Т. Шевченко не розповідає про минуле
героїні, її спокусника?
2. Чи погоджуєтеся ви з твердженням, що образ матері в поемі
Т. Шевченка «Наймичка» не тільки трагічний, як у «Катерині», а й
величний?
З. Доведіть цитатами з тексту поеми Т. Шевченка «Наймичка», що
становище Ганни як матері на хуторі нестерпне.
4. Чому Ганна лише перед смертю зізналася синові, що вона його
мати?
5. Поміркуйте, чи можна змальований на хуторі світ вважати ідилією.
Доведіть свою думку, спираючись на текст твору.
6. Якими епізодами й художніми засобами поема Т. Шевченка «Най-
мичка» близька до народної пісні та казки?
7. Як мотив материнства художньо втілено Т. Шевченком у поезії
«На панщині пшеницю жала...»?
8. З'ясуйте роль контрасту в поезії «На панщині пшеницю жала...».
напевно, дехто із нас ще в дитинстві мріяв навчитися літати. тільки не літаком, а по-справжньому, з крилами. та, на жаль, реальність залишається реальністю. образ крилатої людини завжди цікавив відомих світових і вітчизняних письменників. зачепила цю досить філософську тему наша українська
поетеса ліна костенко. авторка по-новому переосмислює буття людини, сенс її існування й призначення. але чи справді людина може літати? відповідь авторки однозначна – безумовно! але не тілом. душею, серцем, подумки, мріями – все це є відірватися від щоденних справ, взяти уявні крила й поринути
ввись. так у своїй поезії «чайка на крижині» ліна костенко змалювала образ самотньої чайки. вона полишила свій гурт і сидить на тонкій крижині, яка от-от трісне. саме це непокоїть ліричну героїню. проте, як виявилося, хвилюватися не варто, чайка – вільна істота, підкорити яку зможуть тільки небеса.
навіщо їй ґрунт? таку позицію ніколи не зрозуміє людина, яка боїться труднощів. є в ній щось таємниче. інколи помічаєш чайку і, здається, летить вона у незвідані краї, яких не осягнути людині.
та все ж є щось між чайкою і героїнею спільне. і це щось – свобода. я вважаю, що якщо людина буде
вільною від сірої маси, як птах, то обов’язково отримає свої крила у вигляді чеснот, доброти, щирості, поетичності. адже життя безкрилої людини одноманітне. крила – це наша духовність, наш внутрішній світ. і хоч вони не вкриті пір’ям, як у чайки, проте все ж відірватись від землі та поринути в
дивовижний світ мрій і відкриттів.
притягання до матеріального збагачення завжди призводила до духовного зубожіння. не лишився осторонь і український драматург іван карпенко-карий. у комедії "сто тисяч" він зобразив характери, які у погоні за грошима забули про основи основ людського буття — моральні принципи. таких героїв у п'єсі двоє: герасим калитка і кум його савка. проте, попри спільну в житті мету — здобуття грошей, — якими різними є ці персонажі! у першу чергу, мотиви для збагачення у кожного з них — різні. першою і центральною фігурою п'єси є багатій герасим калитка. він не знаходить собі місця, прагнучи розширити свої земельні володіння: "тут недоїдаєш, день при дні працюєш, жінка з діжі рук не виймає — і тільки ж всього-на-всього двісті десятин, а то ж, мабуть, і в десять тисяч не вбереш. не спиться мені, не їсться мені" найперше його цікавить матеріальне, а духовне — повністю знецінюється. так, релігійні традиції свого народу він використовує виключно у власних інтересах, спекулюючи поняттями віри.