1. Епіграфом до поезії письменник дібрав слова з твору: а) Д. Байрона; б) О. Пушкіна;
в) Й. Гете; г) Г. Гейне.
2. Поет на початку твору зазначив, що його герой:
а) мав сумний настрій;
б) був задоволений результатами рибалки;
в) виявляв інтерес до підводного життя;
г) жив бідно і тому щодня рибалив, щоб прогодувати свою
родину.
3. Чого бажала отримати русалка від парубка?
а) Душу; б) розум і кмітливість;
в) серце; г) обдарованість і геніальність.
4. На прикладі якої риби Дівчинонька намагалася продемонструвати
гарне життя в морі?
а) Щуки; б) карася; в) лина; г) сома.
5. Героїня пропонує парубку:
а) подружитися; б) жити як брат із сестрою;
в) одружитися; г) викуп, аби він не ловив більше риби.
6. Наприкінці твору Рибалка:
а) не виявив бажання замінити земне життя на підводне;
б) погодився на пропозицію Дівчиноньки;
в) перелякався жіночої істоти з води і втік додому;
г) вирішив захищати мешканців моря від браконьєрів.
М.В. Гоголь «Тарас Бульба»
7 . Як називає Гоголь Запорізьку Січ?
а) батьківський дім;
б) гніздо;
в) нора.
8. Сини Тараса Бульби з повісті М.Гоголя навчалися:
а) у київській академії;
б) у Острозькій академії;
в) за кордоном;
г) в Росії.
9. Тарас примусив свого сина Остапа взятися за навчання, бо:
а) він побив свого сина;
б) пообіцяв, що не візьме його на Січ;
в) купив йому красивого коня.
10. Тарасові не до душі було гуляще життя на Січі, бо;
а) він хотів справжнього діла;
б) бажав збагатитися;
в) старий козак хотів відпочити.
11 . Про що Тарас Бульба (повість М.Гоголя) говорить: "Там вам
школа; там тільки наберетесь розуму»?
а) про київську бурсу;
б) про сімейне життя;
в) про життєвий досвід;
г) про Запорізьку Січ.
12. Вкажіть причину зради Андрія:
а ) небажання воювати з поляками;
б ) сварка з батьком;
в ) любов до красивої полячки;
г ) бажання слави.
13. Яким чином Андрій потрапив до полячки, що опинилася в
обложеному місті?
а) через підземний хід;
б) підкупив охорону;
в) здався у полон.
14 . Яка проблема не піднята у творі «Тарас Бульба» ?
а ) проблема товариства і дружби;
б ) проблема зради;
в ) проблема любові;
г ) проблема особистості та влади.
Життєвий і творчий шлях М.Гоголя
15. Де народився М.В.Гоголь?
16. Де похований письменник?
17. Назвіть повість, яка принесла першу популярність М.Гоголю
18. Коли була написана повість «Тарас Бульба»?
19. Дайте поширену відповідь на питання:
1. Микола Гоголь – український чи російський письменник?
Аргументуйте свою точку зору.
2. Чи справедливий суд Тараса над сином Андрієм?
РОЗДIЛ ПЕРШИЙ
Як тiльки весна десь у житечку-пшеницi розминеться iз лiтом, у нас достигають суницi, достигають уночi, при зорях, i тому стають схожими на росу, що випала з зiрок.
Це теж, прихиляючи небо до землi, говорить моя мати, i тому я люблю ту пору, коли суничники засвiчують своє цвiтiння. Цвiтуть вони так, наче самi дивуються, як спромоглися на такий беззахисно-чистий цвiт. А згодом над ними по-дитячи нахиляють голiвки зволоженi туманом ягоди. I хоч невелика ця ягода, а весь лiс i всяк, хто ходить у ньому, пахне суницею. Я тепер лягаю i встаю, накупаний цими пахощами, —
лiто,
лiтечко!..
Я люблю, як ти розкриваєш свої вiї, прижурений житнiй цвiт, я люблю, як ти довiрливо дивишся на мене очима волошки i озиваєшся косою у лузi, перепiлкою в полi.
А як хочеться спати в тобi, у твоєму солодкому туманi, у твоїх зорях!..
Та вже знайома рука лягає на плече i знайомий голос нахиляється до твого сну:
— Вставай, Михайлику, вставай.
— Ма-мо, iще одну крапелиночку...
— Струси цю крапелиночку.
— Ой...
— Гляди, ще боки вiдiспиш. Тодi що будем робити? Рядно i тепло спадають iз тебе, ти увесь збираєшся у грудочку, неначе волоський горiх, вростаєш у тапчан. Та хiба це пособить?
— Вставай, вставай, дитино, — виважує мати зi сну. — Вже вiкна посивiли, вже прокидається сонце.
Сонце?.. А ти ще бачиш мiсяць, як його з лiсу виносять на рогах корови, що теж пропахли суницею.
На тебе, на твої пошматованi видiння знову падають слова, немов роса; ти встаєш, сурмонячись, позiхаючи, прикладаєш кулаки до очей, а у вухо, де ще причаївся сон, крiзь туман добирається сумовите кування. Вже не перший ранок печалиться зозуля, що от-от на сивому колосi жита загубить свiй голос, —
лiто,
лiтечко!
Воно тихо з полiв зайшло в село, постояло бiля кожного тину, городу та й взялося до свого дiлечка, щоб усе росло, родило. I все аж навшпиньки спинається, так хоче рости, так хоче родити!
Як зелено, як свiжо, як росяно за двома вiконцями нашої бiдарської хатини, яка займає рiвно пiвзасторонка старої перепалої клунi, що вночi спить, а вдень дрiмає...
Пiсля повернення тата був у нашiй родинi дуже невеселий день — розподiл дiдизни. Мов чужi, сидiли на ясенових лавах брати й братова, висвiчували одне одного пiдозрiливим оком. Правда, бiйки-сварки не було, але та сердечна злагода, що жила колись у дiдовiй оселi, далеко вiдiйшла вiд спадкоємцiв. Найбiльше показувала характер братова, хоча й мала на своєму господарствi п'ять десятин, i воли, i корову. Але й дiтей було у неї теж немало — аж четверо, i старшiй дочцi вже треба було готувати вiно.
Дiдова хата дiсталася дядьковi Iвану й дядинi Явдосi. Вони без вiдволоки того ж дня почали зривати з неї блакитнi вiд часу i неба снiпки, а саму хату — пилами розрiзали навпiл. Боляче й лячно було дивитися, як з-пiд залiзних зубiв, наче кров, бризнула стара тирса, як iз живої теплої оселi ставало руйновище — купа скалiченого дерева, як оте вiкно, бiля якого вiдпочивав дiдусь, вирвали з стiни й, наче покiйника, поклали на воза
Я знаю, якщо станеться біда, я можу розраховувати на тверду руку друга. Він до мені порадою, він запропонує реальну до Не так багато треба нам у сучасному житті. У всіх є можливість працювати та забезпечити себе всім необхідним. А ось без спілкування людина жити не може.