1.Кого з письменників називають «витязем молодої української літератури»?

2. Вкажіть автора і назву твору, з якого взяті рядки:

Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розвіється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.

4.Як називається перша збірка Д. Павличка?

5. До «Празької школи» НЕ належав

А Юрій Дараган Б Іван Драч

В Євген Маланюк Г Юрій Клен

6.Який троп яскраво виражений у наведених нижче рядках:

Моя душа, немов черешня,

Понад снігами зацвіла.

7.Хто автор слів:

Можна все на світі вибирати, сину.

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

8.Хто з героїв «Марусі Чурай» сказав слова:

Ця дівчина не так, Маруся.

Це – голос наш. Це - пісня. Це – душа.

9. Уміння бачити красу в повсякденні, процес творчості й суть мистецтва — мотиви твору

А «Два кольори» Д. Павличка Б «Пісня про рушник» А. Малишка

В«Лебеді материнства» В. Симоненка Г «Балада про соняшник» І. Драча

10.Про кого з героїв роману «Маруся Чурай» сказано:

Шляхетний дуже і чолом не б’є.

Він, - каже, - гордий. З ним не звариш каші.

Він і мовчить, бо дума щось своє.

11.Вкажіть автора і назву вірша, з якого взяті рядки:

Над шляхом, при долині, біля старого граба,
де біла-біла хатка стоїть на самоті,
живе там дід та баба, і курочка в них ряба,
вона, мабуть, несе їм яєчка золоті.

12.Визначте віршовий розмір:

Якщо не можна вітер змалювати,

Прозорий вітер на ясному тлі,-

Змалюй дуби. Могутні і крислаті,

Котрі од вітру гнуться до землі.​

«Книги - морська глибина, хто в них пірне аж до дна, той хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить». (Іван Франко).
Є книги, з яких можна довідатися про все, й нічого не збагнути. (Йоганн Вольфганг Ґете).
Є книги, незаслужено забуті; нема жодної, яку б незаслужено пам’ятали. (Вістей Х’ю Оден).
Коли старанно пошукаєш у книгах мудрості, то матимеш велику користь для душі. Бо той, хто часто читає книги, той із Богом бесідує, або зі святими мужами. («Повість минулих літ»).
Книга в мить своєї появи ніколи не буває шедевром: вона ним стає. (Едмон і Жуль Гонкури).
Книга має створювати читача. (Карел Чапек). 
Книга, яка не збагачує читача, обкрадає його. (Цаль Меламед).
Книга... залишається німою не тільки для того, хто не вміє читати, а й для того, хто... не уміє витягти з мертвої букви живої думки. (Костянтин Ушинський).
 

Ой високо сонечко зиходить, А низенько заходить, Ой наш пан, і наш пан отаман Та й по риночку ходить, Своїм хлопцям, а бравим молодцям Словесно і каже: «Гей, ой ви, хлопці, ви, добрі молодці, Та вставайте, вози мажте!» Гей, хлопці встали, вози підмазали, Нові ярма понаривали, Гей, нові ярма понаривали, Сірих воливпозапрягали. Вози риплять, а ярма бряцають, Сірі воли ремиґають, За ними йдуть молоді чумаки, Кнутиками махають Ой як узяли наші чумаченьки З-під буерака виходити, Ой як і взяли ворожі здобишнички Частому до нас доездить; Ой виїхало ворожих здобишничкив Сорок коней ще й чотири, Ой як стали вони свідомо возів, — І а всі вози запинили: «Ой ви, чумаки, всі ви яретичи, Багацько грошей є у вас?» «Гей, чи є у нас гроші, здобишнички, Сорок тисяч ще й чотири!» «Ой ви, чумаки, всі ви яретичи, Який у вас і отаман?» Ой як зійшлося наше суспільство І докупи головами, Як пощитали, зараз і сказали: «Гавриленко — наш отаман!» Ой як вискочив ворожий здобишничок Та й на коня вороного, Ой як ударив срібним списом у груди — Аж йому спис зогнувся: Ой Гавриленко варто, не заступився — Обернувся, посміхнувся... «Ой що ж ми будемо, наше суспільство, Що ж тепер будемо робити, Ой що багато ворожих здобишничкив З цього світу і губити?! Ой піднімайте, хлопці, вийя вгору, Таганами пидоприте, Ой беріть з возів, беріть шнуровання Ще й ватажку почепите!» Гей, ось же тобі, превражеский ватажку, Та й на світі не жити: Ой оце ж тобі, превражеский ватажку, Нас десяти не побити!