1. Проаналізуй, якою в спогадах ліричного героя постала мати. Відповіда-
ючи, цитуй уривки з пісні.
2. Поясни, якого символічного значення набуває у творі образ рушника.
3. Прокоментуй, як ти розумієш зміст останньої строфи пісні.
4. Охарактеризуй ліричного героя. Яким він постає у твоїй уяві? Який його
настрій? Чим він викликаний?
5. Розкажи, який настрій викликав у тебе цей твір.
6. Назви художні засоби пісні та поясни їхню роль. Які з них справили на
тебе найбільше враження і які асоціації викликали?
7. Визнач, які засоби до авторові досягнути милозвучності й заду-
шевності. Відповідаючи, цитуй уривки з твору.​

Іван Сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. Батько вирядив хлопця з дому, бо не міг прогодувати малолітнього богатиря, адже той їв за чотирьох. Шукаючи долі в місті, Іван ще з перших самостійних кроків зазнав неприємних пригод: у поїзді «легенько потряс» нахабу, синка начальника, заступився за Міху Голого, вокзального злодюжку, у місті знехотя переміг у вуличному бою знаного бійця. Звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера Брякуса, який запросив хлопця до себе і вмовив тренуватися. Брякус заборонив горянину за копійки тягати мішки на вокзалі, давав хлопцеві гроші, тренував, щоб той не зашкодив здоров’ю, виховував у ньому риси майбутнього чемпіона. Загибель тренера вразила Івана, адже хлопець знову залишився сам на сам із життям у великому місті, яке він не розумів. Чесний, відкритий, благородний, Іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив достойний вихід із найскладніших ситуацій. Автор не погрішив проти закону жанру, адже в казках завжди перемагає добро і благородство.

Тема: оспівування трагічної долі козака, який після бою в долині лежав «порубаний, постріляний». Ідея: висловлення співчуття загиблому козакові.

Основна думка: Та вже ж твій син оженився / Та взяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку.

Метафори: «Накрив очі осокою», «коник плаче».

Пестливі слова: «ніженьки», «рученьки», «вороненький», «вірненький», «паняночку», «земляночку». Звертання: «Не плач, коню, надо мною», «Біжи, коню, дорогою», «Не плач, мати, не журися». Риторичне запитання: «А де ж мій син молоденький?».