Вірш А. Малишка, навряд чи залишить когось байдужим.У поезії матір дарує синові рушник, вишиваний як символ життєвої дороги . В нім автор описує материнську любов , любов до України. З давніх давен Українським оберегом був рушник. Автор описує візерунки рушника, як свою життєву дорогу , але головне - і твоя незрадлива, материнська, ласкава усмішка. Саме мама завжди прощає, жаліє ,і допомагає вибрати правильне рішення, це дуже яскраво описує Малишко в вірші. Поезія змушує подумати про батьків, майбутнє, і час, коли ми будемо йти від материнського дому. Слова пронизують наскрізь , адже вічний образ вірша в наших серцях - образ матері.
Мартин Боруля – головний герой однойменної трагікомедії Івана Карпенка-Карого, заможний хлібороб, який домагається втрачених дворянських прав.Характер Мартина Борулі: не є скнарою і не знущається з бідніших за себе, має безглузде бажання будь-якою ціною стати дворянином і не бачить перепон на його досягненні. Його комізм полягає у несумісних із його мужицьким вихованням та освітою дворянськими звичаями та ведення життя. Він прагне захистити свою гідність і оберегти дітей від тяжкої селянської праці.Ставлення до інших: зневажає Красовського, наївно довіряє повіреному Тренделєву, любить свою сім’ю і прагне для неї кращої ,дворянської, долі, але не зважає на бажання родичів, якщо вони стають на заваді його меті.Ставлення інших до Мартина: Тренделєв його дурить, родичі та друзі його не розуміють і хочуть, щоб він знову став звичайним чоловіком без бажання бути дворянином.Ставлення автора до Мартина: за прототип Мартина було взято батька автора. Цим Іван Карпенко-Карий показує своє ставлення до прагнень батька, а саме комізм ситуації, використовує іронію та сатиру
Вірш А. Малишка, навряд чи залишить когось байдужим.У поезії матір дарує синові рушник, вишиваний як символ життєвої дороги . В нім автор описує материнську любов , любов до України. З давніх давен Українським оберегом був рушник. Автор описує візерунки рушника, як свою життєву дорогу , але головне - і твоя незрадлива, материнська, ласкава усмішка. Саме мама завжди прощає, жаліє ,і допомагає вибрати правильне рішення, це дуже яскраво описує Малишко в вірші. Поезія змушує подумати про батьків, майбутнє, і час, коли ми будемо йти від материнського дому. Слова пронизують наскрізь , адже вічний образ вірша в наших серцях - образ матері.