"Васюта хоче собіі гетьманства і не слухає Сомка-гетьмана, а запорожці собі гетьманом Брюховецького зовуть.Іванець був собі не значний товариш, да за свою щиру службу старому Хмельницькому мав велику в його повагу і шанобу. Бувало, проживаєш у гетьманському дворі, то й чуєш: «Коханий Іванець! Іванець, друже мій єдиний'» — озветься до його під веселий час, за чаркою. «Держись, Юру,— каже, бувало, синові,— держись Іванцевої ради, як не буде мене на світі: він тебе не ошукає». От Юрусь і державсь його ради, і вже було, що скаже Іванець, те й свято. Мабуть, нечистий напутив його. Почав гроші збирати, почав усякому годити, почав прохати уряду в гетьмана. Той і настановив його хорунжим. Як же ото Юрусь не зміг держатись на гетьманстві да пішов у ченці, так Іванець, маючи в себе од усіх льохів гетьманських ключі, підчистив щире срібло, скілько його там осталось, да й махнув на Запорожжє. А там як сипнув грішми, так запорожці за ним роєм: «Іван Мартинович! Іван Мартинович!» А він, ледачий, з усіма обнімається, да братається, да горілкою поїть...Запорожці так собі його вподобали, що зозвали раду, да й бух Іванця кошовим. Тепер уже він Іван Мартинович Брюховецький. Ні на що славне Запорожжє, коли такі гетьмани настали!"
Коли я перейшла у 10 клас.Це велике продовження міста знань.Я згадую декілька класів .Я думаю що це майже відповідальна частина мого шкільного життя згадую шкільні пригоди,події.Додалося багато придметів,які деякі легкі або складні.Мій улюблений предмет це англійська мова.Тепер у нас буде по 7 уроків і не буде вільного часу.потім відповідальність в класі староста,редактор преси,декоратор та багато іншого.За цей рік прийшли новенькі учні,які прийшли навчатися.Я з однією дівчинкою познайомились,її звати Маргарита.Надіюсь,що цей рік буде щасливим,навчальним та незабувальним.
