3. Установіть відповідність.
Персонаж
Репліка
1
дід
2 лісник
з Хо-Суковик
4 Хуха-
Моховинка
А - По тому, як той дід поспішає та оглядаєть-
ся... я бачу, що він робить не по правді!
— Що воно за знак? ...Дерева стоять і не поворух-
нуться, а воно щось шумить і пищить.
В Господи! ...Пробач мені мої гріхи... Я не хотів би
покинути цей світ, не покаявшись...
Г То вві сні таке часом увижається. У житті ж
такого не буває.
д- Хухи не потребують подяки. Вони роблять
добро з повинності.
Відповідь:
я чогось більше схиляюся до варанту відповіді - персоніфікація
Пояснення:
анафора - вживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур. - тут такого немає
епітет - це слово чи словосполучення, завдяки особливій функції в тексті, допомагає слову набути нового значення або сенсового відтінку, підкреслює характерну рису, визначальну якість певного предмета або явища, збагачує мову новим емоційним сенсом, додає до тексту певної мальовничості та насиченості. вербова гілка - не епітет (показує приналежність гілки якомусь певному дереві), гострий ніж - ніби теж не дуже збагачує текст і наповнює емоційним сенсом.
гіпербола - (перебільшення) — художній зворот очевидного і навмисного перебільшення для посилення та підкреслення думки. Наприклад: «я казав це тисячу разів» або «височенний як дуб».
персоніфікація - різновид метафори, в якому ознаки істоти переносяться на неістот (предмети, явища, поняття, тварини), тому персоніфікацію ще називають одухотворенням, уособленням. ніж - це предмет, він не може нічого давати, дарувати. Ніж може лише різати. А тут він дає гілці тихий голос
На початку твору Федько виступає егоїстичною особою з поганими намірами, тобто іншими словами – хуліганом. Часто робив шкоду своїм ровесникам. На вигляд неакуратний. Можливо, така думка є у багатьох, хто починає читати оповідання. Але середина твору стає неочікуваною. Федько постає зовсім іншим. Сильним та сміливим, добрим, бо віддає змія та свої нитки, терплячим, адже мовчки зносить покарання за свої витівки. Є чесним, правдивим, щедрим. Його внутрішня краса не проявляється на перший погляд.
А ось у третій частині я, без сумніву, можу назвати Федька душевно багатою людиною. Його благородний вчинок на річці, коли рятує Толика, викликає повагу і захоплення. Він пожертвував собою заради друга. Є надзвичайно мужній, надійний, з великою силою волі.
На мою думку, таким буває справжній друг. Можна впевнено сказати, що Федько є людиною з великої літери.