Шевченка як громадянина і патріота не могли не хвилювати проблеми української школи. Т.Г. Шевченко глибоко знав стан народної освіти. У ряді поетичних творів (“Наймичка”, “І мертвим, і живим…”), повістях “Близнецы”, “Княгиня”, “Прогулка с удовольствием й не без морали”, “Щоденнику” та ін.) він започаткував педагогічні ідеї, які значно вплинули на формування педагогічної думки в Україні.
Народна школа, на думку Т.Г. Шевченка, має бути доступною для всіх дітей. У ній діти мають одержувати міцні й глибокі знання, всебічно розвиватися. Рідна школа має задовольняти потреби свого народу і діяти на засадах народності.
Велику роль у народній школі поет надає особі вчителя, справу якого вважає найвищою мірою благородною і серйозною. Саме таким педагогом був для Шевченка І.П. Котляревський. На противагу йому поет у ряді своїх творів описує бездарних і обмежених учителів, які своєю нікчемністю не могли сприяти розвитку учнів.
Народність поет розумів як засіб патріотичного виховання молоді, прищеплення їй святого почуття любові до рідного краю, до знедоленого українського народу. Досягається це шляхом вивчення історії своєї Батьківщини, безпосереднім життям з народом, боротьбою за його щастя.
Засуджуючи колоніальну політику в галузі освіти в Україні, Т. Шевченко закликав не до відрубності вітчизняної школи, а обстоював всебічну широку освіту української молоді.
Мені дуже жаль, що у твоєму житті все так обернулось. Втрата рідних людей - найбільше горе, яке може бути. Проте, ти надихнув мене своєю мужністю та жагою до життя. Те, як ти виживав у ці складні часи - дуже вразило мене та моїх однокласників.
Передавай Зульфату привіт, вітання Наталії Миколаївні. Я хочу, щоб у наші часи не було війн. Щоб усі жили в мирі та дружбі, любові та злагоді.
Климко, ти помер геройською смертю. Ти допомагав своїм друзям, та знедоленим людям, ти будеш назавжди у наших серцях.
Шевченка як громадянина і патріота не могли не хвилювати проблеми української школи. Т.Г. Шевченко глибоко знав стан народної освіти. У ряді поетичних творів (“Наймичка”, “І мертвим, і живим…”), повістях “Близнецы”, “Княгиня”, “Прогулка с удовольствием й не без морали”, “Щоденнику” та ін.) він започаткував педагогічні ідеї, які значно вплинули на формування педагогічної думки в Україні.
Народна школа, на думку Т.Г. Шевченка, має бути доступною для всіх дітей. У ній діти мають одержувати міцні й глибокі знання, всебічно розвиватися. Рідна школа має задовольняти потреби свого народу і діяти на засадах народності.
Велику роль у народній школі поет надає особі вчителя, справу якого вважає найвищою мірою благородною і серйозною. Саме таким педагогом був для Шевченка І.П. Котляревський. На противагу йому поет у ряді своїх творів описує бездарних і обмежених учителів, які своєю нікчемністю не могли сприяти розвитку учнів.
Народність поет розумів як засіб патріотичного виховання молоді, прищеплення їй святого почуття любові до рідного краю, до знедоленого українського народу. Досягається це шляхом вивчення історії своєї Батьківщини, безпосереднім життям з народом, боротьбою за його щастя.
Засуджуючи колоніальну політику в галузі освіти в Україні, Т. Шевченко закликав не до відрубності вітчизняної школи, а обстоював всебічну широку освіту української молоді.
Дорогий Климко!
Мені дуже жаль, що у твоєму житті все так обернулось. Втрата рідних людей - найбільше горе, яке може бути. Проте, ти надихнув мене своєю мужністю та жагою до життя. Те, як ти виживав у ці складні часи - дуже вразило мене та моїх однокласників.
Передавай Зульфату привіт, вітання Наталії Миколаївні. Я хочу, щоб у наші часи не було війн. Щоб усі жили в мирі та дружбі, любові та злагоді.
Климко, ти помер геройською смертю. Ти допомагав своїм друзям, та знедоленим людям, ти будеш назавжди у наших серцях.
Твій друг з майбутнього.