Відповідь:
У статті досліджуються наративні моделі повісті Є. Гуцала «Саййора» та М. Вінграновського
«Сіроманець» як специфічне авторське відображення складного, емоційного світу дітей.
Ключові слова: наративні моделі, екзистент, ефект ока камери, інтрадієгетичний гомодієгетичний
оповідач, екстрадієгетичний гетеродієгетичний розповідач, першоособове та третьоособове
наратування.
ТНе агіісіе сопзісІегз іке паггаїіуе тосіеіз іп Е. Ниіваїо 'в іаіе “Зауога ” апсІ іке іаіе Ьу М. Уіп^гапоузку
“А Огеу 1¥оІ/” аз іке вресфс аиікогз ’ ге/іесііоп о/іке сотріісаіесі, етоґіопаї скіШгеп ’$ м?огШ.
Кеу м?ог(Ї5: іке паггаїіуе тосіеіз, іке ехівіепі, іке сатега еуе е$есІ, іке Іп1гас1іе§е1іс котосІіе§еІіс паггаіог,
іке ехІгасііе£еІіс кеІегосІіе§еІіс паггаіог, іке/ігзі-регзоп апсІ іке ікігсІ-регюп паггаііоп.
Серед творів про, лише на перший погляд, простий і передбачуваний дитячий світ
розмаїттям наративних моделей вирізняються повісті Є. Гуцала “Саййора” та “Княжа гора”, а
також повість М. Вінграновського “Сіроманець”.
“Сіроманець” М. Вінграновського тематично близький до обох повістей Є. Гуцала, однак
діаметрально протилежний з наратологічних позицій. Повість співзвучна зі зразком
аналогічного жанру Є. Гуцала “Княжа гора” у плані співвіднесення дитячого світу зі світом
дорослих. Проте нам видається доцільним детальне зіставлення її з повістю “Саййора”,
оскільки, на відміну від “Княжої гори ”, “Сіроманець” і “Саййора” у ролі наратологічних
екзистентів [8: 28; 6: 40] романтизовано експлікують представників світу тварин (у першому
випадку - вовк, у другому - лисенята).
У повісті Є. Гуцала “Саййора” світ дітей твориться десятирічним наратором, котрий є
головним героєм, функціонує як персонаж, оповідає власну історію. За своєю природою він -
інтрадієгетичний, гомодієгетичний [3] оповідач. Наратив аналізованого твору вирізняється
внутрішньою фокалізацією, оскільки повістування ведеться з перспективи десятирічного
хлопчика-персонажа.
Пояснення:
враоплдорпав
Відповідь:
У статті досліджуються наративні моделі повісті Є. Гуцала «Саййора» та М. Вінграновського
«Сіроманець» як специфічне авторське відображення складного, емоційного світу дітей.
Ключові слова: наративні моделі, екзистент, ефект ока камери, інтрадієгетичний гомодієгетичний
оповідач, екстрадієгетичний гетеродієгетичний розповідач, першоособове та третьоособове
наратування.
ТНе агіісіе сопзісІегз іке паггаїіуе тосіеіз іп Е. Ниіваїо 'в іаіе “Зауога ” апсІ іке іаіе Ьу М. Уіп^гапоузку
“А Огеу 1¥оІ/” аз іке вресфс аиікогз ’ ге/іесііоп о/іке сотріісаіесі, етоґіопаї скіШгеп ’$ м?огШ.
Кеу м?ог(Ї5: іке паггаїіуе тосіеіз, іке ехівіепі, іке сатега еуе е$есІ, іке Іп1гас1іе§е1іс котосІіе§еІіс паггаіог,
іке ехІгасііе£еІіс кеІегосІіе§еІіс паггаіог, іке/ігзі-регзоп апсІ іке ікігсІ-регюп паггаііоп.
Серед творів про, лише на перший погляд, простий і передбачуваний дитячий світ
розмаїттям наративних моделей вирізняються повісті Є. Гуцала “Саййора” та “Княжа гора”, а
також повість М. Вінграновського “Сіроманець”.
“Сіроманець” М. Вінграновського тематично близький до обох повістей Є. Гуцала, однак
діаметрально протилежний з наратологічних позицій. Повість співзвучна зі зразком
аналогічного жанру Є. Гуцала “Княжа гора” у плані співвіднесення дитячого світу зі світом
дорослих. Проте нам видається доцільним детальне зіставлення її з повістю “Саййора”,
оскільки, на відміну від “Княжої гори ”, “Сіроманець” і “Саййора” у ролі наратологічних
екзистентів [8: 28; 6: 40] романтизовано експлікують представників світу тварин (у першому
випадку - вовк, у другому - лисенята).
У повісті Є. Гуцала “Саййора” світ дітей твориться десятирічним наратором, котрий є
головним героєм, функціонує як персонаж, оповідає власну історію. За своєю природою він -
інтрадієгетичний, гомодієгетичний [3] оповідач. Наратив аналізованого твору вирізняється
внутрішньою фокалізацією, оскільки повістування ведеться з перспективи десятирічного
хлопчика-персонажа.
Пояснення:
враоплдорпав