ответ: Лося мучила спрага, тому він попрямував до річки. Крига затріщала, він опинився в льодовому полоні. Марно намагалась велика тварина звільнитись і вибратися із холодної води.
На його щастя до лісу по хмиз заїхали на підводі два хлопчики. Ризикуючи життям, вони сокирою пробили вихід з ополонки. Знесилена тварина була врятована, вона попрямувала до заповідника. Хлопці поверталися додому.
Та раптом пролунав зрадливий постріл рушниці. Лось ще трохи біг, спіткнувся і впав. Тоді діти зрозуміли по кому стріляли. Перед ними з'явився захеканий рідний дядько, який уже давно гав з лихими помислами за двобоєм тварини з підступною кригою, до хлопців. Хлопці марно надіялись, що врятована ними тварина ворухнеться.
Душа болит... Болит душа и сердце разрывается от боли и отчаяния, которые охватывают, когда видишь происходящее вокруг нас. И «замыливающие» глаз и ум заявления сомнительных, косноязычных фигур о якобы полной стабильности и спокойствии вызывают еще большую тревогу. Если бы мне лет 6-7 назад, в пору светлой безоблачной студенческой жизни, кто-нибудь сказал, что наш благословенный Крым превратится в «адскую кузню» и окажется оккупированным войсками другого государства, я бы подумала, что это неудачная злая шутка. Но, увы, – это наша сегодняшняя трагическая реальность.
ответ: Лося мучила спрага, тому він попрямував до річки. Крига затріщала, він опинився в льодовому полоні. Марно намагалась велика тварина звільнитись і вибратися із холодної води.
На його щастя до лісу по хмиз заїхали на підводі два хлопчики. Ризикуючи життям, вони сокирою пробили вихід з ополонки. Знесилена тварина була врятована, вона попрямувала до заповідника. Хлопці поверталися додому.
Та раптом пролунав зрадливий постріл рушниці. Лось ще трохи біг, спіткнувся і впав. Тоді діти зрозуміли по кому стріляли. Перед ними з'явився захеканий рідний дядько, який уже давно гав з лихими помислами за двобоєм тварини з підступною кригою, до хлопців. Хлопці марно надіялись, що врятована ними тварина ворухнеться.
Объяснение:
logo-
Душа болит... Болит душа и сердце разрывается от боли и отчаяния, которые охватывают, когда видишь происходящее вокруг нас. И «замыливающие» глаз и ум заявления сомнительных, косноязычных фигур о якобы полной стабильности и спокойствии вызывают еще большую тревогу. Если бы мне лет 6-7 назад, в пору светлой безоблачной студенческой жизни, кто-нибудь сказал, что наш благословенный Крым превратится в «адскую кузню» и окажется оккупированным войсками другого государства, я бы подумала, что это неудачная злая шутка. Но, увы, – это наша сегодняшняя трагическая реальность.