аналіз твору "Деміан" Герман Гессе за схемою
1. Назва (тип заголовку), автор, рік створення.
Деміан
2. Рід та жанр (жанровий різновид), доведіть доцільність визначення.
3. Тематичний комплекс (головна тема, «вічна»/конкретно-історична), провідні мотиви (2-3). Тема визначається за схемою, презентованою на лекції чітко та лаконічно.
4. Проблематика (тип). Основні ідеї твору. Основна проблема та тема мають бути визначені за схемою, презентованою на лекції чітко та лаконічно,а також – узгоджуватися з темою.
5. Тип конфлікту (-ів).
6. Пафос (тип: героїчний, трагічний і т.д.)
7. Якщо у творі присутні форми та прийоми комічного – визначити їх (виписати, аргументувати визначення).
8. Твір „життєподібний” чи фантастичний (у другому випадку визначити форми і функції фантастики).
9. Специфіка архітектоніки.
10. Специфіка композиції (оповідна композиція, співвіднесеність сюжету і фабули, основні елементи сюжету, тип сюжету, позасюжетні елементи, їхні функції, композиція персонажів тощо). Основні композиційні прийоми.
11. Специфіка хронотопу (типи художнього часу та простору).
12. Мова художнього твору. Виписати та охарактеризувати поетичні прийоми (тропи), лексичні ресурси (жаргонізми, діалектизми, професіоналізми тощо), фігури; визначити їхні функції у творі. Достатньо 10 прикладів.
13. . Охарактеризуйте персонажа цього твору за схемою:
- ім'я (показове чи ні);
- персонаж головний, другорядний чи епізодичний / статичний чи динамічний / діяч чи ідеолог (враховуючи, що характеристики певних типів можуть поєднуватися в одному образі);
- типові (якого типу) та індивідуалізовані риси;
- виписати та прокоментувати портрет (динамічний чи статичний, які риси виділені, прийоми уподібнення речам, анімалізації, виражає внутрішній світ чи контрастує з ним, лейтмотивні деталі тощо);
- виписати та прокоментувати побут (житло, їжа, речі, що оточують персонажа тощо);
- експозиція персонажа ( інформація про його родину, минуле, обставини, у яких сформувався його характер, книги, що він читає тощо);
- поведінка (вчинки і мотивація);
- мова (багата чи примітивна, наявність у мові професіоналізмів, жаргонізмів тощо);
- тип психологізму, прийоми зображення внутрішнього світу персонажа;
- ставлення до нього інших персонажів, автора (авторська характеристика).
ВИСНОВОК:
- яким є зображуваний характер;
- за до яких художніх засобів його створено (пейзажна характеристика, портретна характеристика, деталі побуту, мова персонажа, пряма авторська характеристика, самохарактеристика – листи, щоденники тощо);
- яке його місце та призначення у творі.
Відповідь:Справжнє ім'я — Іван Карпович Тобілевич (псевдонім Карпенко-Карий поєднує в собі ім'я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого — героя п'єси Т. Шевченка «Назар Стодоля»).
Іван Тобілевич з братом Миколою, учнем Херсонської гімназії. 1868 р.
Народився в родині зубожілого дрібного шляхтича Карпа Адамовича Тобілевича гербу Трживдар, управителя поміщицького маєтку.
Навчався в Бобринецькому повітовому училищі, з 1859 р. працював писарчуком станового пристава в містечку Мала Виска, пізніше — канцеляристом міської управи.
1864 — на службі в повітовому суді.
1865 переїхав до Єлисаветграда, де працював столоначальником повітового поліцейського управління, брав участь в аматорських виставах О. Тарковського, публікував літературно-критичні статті, став членом нелегального народовольського гуртка Опанаса Михалевича.
1870 одружився з Надією Тарковською, тіткою єлисаветградського поета й журналіста Арсенія Тарковського (її троюрідний племінник — відомий російський кінорежисер Андрій Тарковський). Як посаг отримав родинний хутір Тарковських. Надія Карлівна народила йому семеро дітей[2].
1881 втратив дружину Надію, наступного року померла дочка Галина.[2]
1883 в альманасі «Рада» надрукував оповідання «Новобранець», підписане псевдонімом Гнат Карий. За неблагонадійність був звільнений із посади секретаря поліції. Вступив до театральної трупи М. Старицького.
1883 одружився з Софією Дітковською, хористкою трупи М. Старицького.
1884 заарештований і засланий до Новочеркаська. Працював ковалем, пізніше відкрив палітурну майстерню. У засланні написав свою першу драму «Чабан» («Бурлака»), а також п'єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна».
1886–1887 опублікував п'єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна», «Мартин Боруля».
Один з останніх фотопортретів, 1905 рік
1886 у Херсоні вийшов перший «Збірник драматичних творів» І. Карпенка-Карого.
1887, отримавши дозвіл на звільнення, повернувся з дружиною Софією в Україну й оселився на хуторі, названому на честь першої дружини Надії (у Єлисаветградському повіті). Нині хутір є історико-культурним заповідником.
1888 з І. Карпенка-Карого зняли гласний нагляд. Він вступив до трупи свого брата Миколи Садовського, пізніше — до трупи іншого брата Панаса Саксаганського.
1890 вступив до товариства українських артистів, написав комедію «Сто тисяч».
1897 склав записку до з'їзду сценічних діячів у Москві, присвячену переслідуванню українського театру, яку з трибуни з'їзду виголосив Панас Саксаганський.
1899 написав історичну трагедію «Сава Чалий», присвячену подіям гайдамаччини 18 століття.
1900–1904 створив власну трупу, написав п'єси «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море».
1906 захворів, залишив сцену й виїхав на лікування до Берліна. 2 (15) вересня 1907 року Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби (рак печінки та селезінки) у Берліні, куди їздив на лікування; поховано його на хуторі Надія.
Пояснення:
Герасим Калитка - центральний образ комедії І.Карпенка-Карого "Сто тисяч". Це дуже багатий селянин. Його основне багатство - це земля. У Калитки вже є двісті десятин, проте жадоба до наживи не дає йому спокою: він мріє скупити всі навколишні землі,щоби їх не об'їхати і за три дні. Жадібність вбиває в ньому людську подобу: йому жаль окрайця хліба наймиту, сина мріє оженити на багатій дівчині, а віддавши заміж дочку - не дав зятеві посаг у сумі п'яти тисяч карбованців, який обіцяв.
Щоби скупити омріяну землю, Калитка вирішує купити сто тисяч фальшивих карбованців. Та навіть і тут Калитка намагається обманути, і замість домовлених п'яти тисяч дає три за фальшиві купюри. Та шахрай виявився хитрішим і підсунув Калитці мішок паперу.
Калитка біжить вішатися, а коли його знімають, він вважає, що краще смерть, ніж життя без грошей.
Цим образом автор показав повну деградацію сільського багатія, який, маючи мільйони, ладен вдавитися за копійку.