Відомий український драматург Іван Карпенко- Карий у сатиричній комедії «Сто тисяч» засудив пороки суспільного життя. Нездоланна тяга купувати землю і в селян, і в поміщиків, а потім тішитись думкою, що Калитку «розіпре грошвою», усе де веде до руйнування особистості. А землі потрібні, щоб сказати багатію Пузирю «…голяк масті, чирва світить!», землі і гроші потрібні, щоб переплатити по десять рублів на десятині Жолудю, гроші потрібні, щоб обдурити Гершка. Мрії Герасима Калитки йдуть ще далі: «…всю землю навкруги скуплю! Ідеш день — чия земля? Калитчина!.. Ідеш два — чия земля? Калитчина! Ідеш три — чия земля? Калитчина!» Герасим дурить усіх. Єврей, якого він теж дурить, у свою чергу обдурює Герасима, продає йому мішок з папером замість грошей.
І раптом усім цим корисливим планам не судилося здійснитися. Герасим Калитка не в змозі цього пережити: він лізе у зашморг з надією вмерти.
Гроші скалічили душу не лише Герасиму, але і його куму — Савці. Він весь час знаходиться у пошуку грошей. На пропозицію Герасима здійснити шахрайську махінацію, Савка одразу дає згоду. Але після трагічних подій з Герасимом Савка навіки зрікається брудних грошей.
А Невідомий теж хворів грошовою хворобою. Він вигадав новий засіб обдурювання людей і заробляє на цьому непогані гроші.
Копач Бонавентура бере у будинку Калитки їжу, хоч і не працює на хазяїна. А побачивши єврея, він одразу сказав: «…це — пройдисвіт».
Іван Карпенко-Карий у п’єсі «Сто тисяч» показує, що тим, хто потрапив під владу грошей, нелегко повернутися на шлях порядності.
"Что такое счастье?", — этот вопрос задавал себе когда-нибудь каждый и не получал на него удовлетворительного ответа. Одному кажется, что счастье — это миг. Другому — труд. Третьему тоже что-нибудь кажется. Но, как ни странно, никто не сможет объяснить это понятие другому так, чтобы тот изменил свое представление о счастье. Это пытались делать многие великие поэты, писатели, архитекторы и другие деятели искусства, прилагая неимоверные усилия, чтобы их герои могли показаться людям счастливыми или наоборот. В этом, на первый взгляд, незначительном штрихе подчас заключалась вся ценность произведения. Знаменитый «Демон» Врубеля всем своим существом показывал, насколько он несчастен. Гете во многих произведениях отображал свое представление о счастье, как о миге.
Для писателя сделать своего героя объективно счастливым или несчастным, наверное, самая сложная задача. Ведь любой герой живет своей собственной жизнью, влиять на которую писатель может только частично, по этой причине все искусство писателя проявляется при создании образа. Поэтому, чтобы определить, счастлив ли герой или нет, мы должны для начала понять, может ли он быть счастлив.
Відомий український драматург Іван Карпенко- Карий у сатиричній комедії «Сто тисяч» засудив пороки суспільного життя. Нездоланна тяга купувати землю і в селян, і в поміщиків, а потім тішитись думкою, що Калитку «розіпре грошвою», усе де веде до руйнування особистості. А землі потрібні, щоб сказати багатію Пузирю «…голяк масті, чирва світить!», землі і гроші потрібні, щоб переплатити по десять рублів на десятині Жолудю, гроші потрібні, щоб обдурити Гершка. Мрії Герасима Калитки йдуть ще далі: «…всю землю навкруги скуплю! Ідеш день — чия земля? Калитчина!.. Ідеш два — чия земля? Калитчина! Ідеш три — чия земля? Калитчина!» Герасим дурить усіх. Єврей, якого він теж дурить, у свою чергу обдурює Герасима, продає йому мішок з папером замість грошей.
І раптом усім цим корисливим планам не судилося здійснитися. Герасим Калитка не в змозі цього пережити: він лізе у зашморг з надією вмерти.
Гроші скалічили душу не лише Герасиму, але і його куму — Савці. Він весь час знаходиться у пошуку грошей. На пропозицію Герасима здійснити шахрайську махінацію, Савка одразу дає згоду. Але після трагічних подій з Герасимом Савка навіки зрікається брудних грошей.
А Невідомий теж хворів грошовою хворобою. Він вигадав новий засіб обдурювання людей і заробляє на цьому непогані гроші.
Копач Бонавентура бере у будинку Калитки їжу, хоч і не працює на хазяїна. А побачивши єврея, він одразу сказав: «…це — пройдисвіт».
Іван Карпенко-Карий у п’єсі «Сто тисяч» показує, що тим, хто потрапив під владу грошей, нелегко повернутися на шлях порядності.
"Что такое счастье?", — этот вопрос задавал себе когда-нибудь каждый и не получал на него удовлетворительного ответа. Одному кажется, что счастье — это миг. Другому — труд. Третьему тоже что-нибудь кажется. Но, как ни странно, никто не сможет объяснить это понятие другому так, чтобы тот изменил свое представление о счастье. Это пытались делать многие великие поэты, писатели, архитекторы и другие деятели искусства, прилагая неимоверные усилия, чтобы их герои могли показаться людям счастливыми или наоборот. В этом, на первый взгляд, незначительном штрихе подчас заключалась вся ценность произведения. Знаменитый «Демон» Врубеля всем своим существом показывал, насколько он несчастен. Гете во многих произведениях отображал свое представление о счастье, как о миге.
Для писателя сделать своего героя объективно счастливым или несчастным, наверное, самая сложная задача. Ведь любой герой живет своей собственной жизнью, влиять на которую писатель может только частично, по этой причине все искусство писателя проявляется при создании образа. Поэтому, чтобы определить, счастлив ли герой или нет, мы должны для начала понять, может ли он быть счастлив.