Батьки привчали михайлика з повисти м.стельмаха "гуси лебеди летять " помисати красу природы поважати поацю людини жити в гармонии з навколишним свитом як це характеризуе наших пращурив яки примети ви знаете запишить

Прочитавши твір "Федько-халамидник", я зрозумів(зрозуміла) одну дуже важливу річ,яку обов'язково поставлю до обов'язкових цінностей свого життя. Федько-приклад найкращого друга! Не дивлячись на стосунки Толі та його друзів з Федьком на початку твору, саме Федько,з яким завжди в Толі були суперечки та сварки, зміг врятувати Толю від батька та пішов через нього на самопожертву. Адже,як відомо,в кінці твору Федько помер.
Зараз,в наш час,дуже важко знайти таких людей,які зроблять все,аби до ншим людям,особливо тим,з яким не завжди теплі стосунки. Також,образливим є те,що Толя так і не зрозумів Федька. Толя є зображенням сучасного суспільства,який не цінує справжнього та зазіхає на фальш.

Герасим Калитка — центральний персонаж комедії. Це сільський багатій широкої руки. Основа його багатства — земля. Маючи "шматочок кругленький" в двісті десятин, Калитка цим не задовольняється, він прагне більшого. У нього велика, навіть ніжна любов до землі, та це любов власника, черствого і запопадливого. "Ох, земелько, свята земелько, Божа ти донечко!" — в пориві проголошує Калитка. Але тут же розкривається і причина цієї розчуленості хижака: "Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки. Приобрітав би тебе без ліку..."

Власницькі прагнення Калитки сягають далеко: "Всю землю навкруги скуплю. Ідеш день — чия земля? Калитчина; їдеш два — чия земля? Калитчина; їдеш три — чия земля? Калитчина... Диханіє спирає..." Жадоба збагачення стала єдиною всепоглинаючою пристрастю глитая. Вона заполонила всі його помисли, він навіть уві сні марить: "Кругом, кругом усе моє".