Тарас Григорович Шевченко — український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський та політичний діяч, фольклорист, етнограф. Цікаві факти із життя Тараса Шевченка є і в біографії, а цікаві перекази очевидців про деякі випадки та ситуації в житті Шевченка також є пізнавальними, оскільки їх не зустрінеш в біографії, про них в школі не розповідають. Цікаві факти про Тараса Шевченка Дата народження — Ср 09 Березня 1814 р. Знак зодіаку — РИБИ Дата смерті — Нд 10 Березня 1861 р. На момент смерті було — 47 р. Пишучи поему «Катерина», Т. Шевченко питав у І. Сошенка: — А послухай, Соха, чи воно так до ладу буде? — Та одчепись ти, кажу, зі своїми віршами! — гримає на нього Сошенко. — Чом ти діла не робиш? Під «ділом» Шевченків приятель-художник розумів живопис, малярство. Згодом, коли до Шевченка прийшла слава великого поета, Сошенко виправдовувався: — А хто ж його знав, що з нього зробиться такий великий поет? — і доповнював: — А все-таки я стою на своєму: що, якби він покинув вірші, був би ще більшим живописцем, ніж поетом. Якось Шевченко, ще в перший побит свій на Україні, навідав поміщика Скоропадського. Поміщик вихвалявся перед поетом, як добре живуть у нього кріпаки. Діло було перед обідом. — Я їм, — каже, — те, я їм і друге. Живуть вони в мене, як у Бога за пазухою. Тут один з лакеїв зробив якусь шкоду. Поміщик стрибнув з-за столу і побіг у лакейську. Прибіг і лясь-лясь лакея по лиці, а дверей і не зачинив за собою. Шевченко скипів, схопився з місця, взявся за стола і так його тріпонув, що все з нього посипалося додолу. Прибіг господар. Поет зиркнув на нього, роздер шапку і кинув половину Скоропадському. — Хороший пан, нічого сказати. Добре людей шануєш! — та з тим і пішов. Відтоді він у Скоропадського не бував. НОВИЙ ЖУПАН Шевченко, перебуваючи в 1845-1846 роках у Переяславі, жив, як відомо, у свого приятеля М. Козачковського. Він часто бував задуманий, недбалий до себе, часом нікого не помічав довкола. Нового одягу шити не любив, ходив у старому. Довідавшись, коли Шевченко мав отримати гроші від Київської Археографічної комісії, де служив, Козачковський за тиждень до того покликав кравця і, поки поет спав, дав йому зняти мірку із його старої одежі. Коли Шевченко одержав гроші, кравець приніс нового жупана. Шевченка це дуже здивувало. — Як? Який жупан? — Ви ж, панотчику, замовляли жупан на сьогодні, й мірку знімав із вас. — Що за біс? Нічого не згадаю! І торгувався? — Аякже. Шевченко віддав гроші і заспокоївся.
Мабуть так Кайдашева сім’я” – це гумористично-сатирична повість на соціально-побутову тему, що зберігає свою актуальність і по сьогоднішній день завдяки важливим для кожного питанням, які вона порушує: сімейні відносини, любов, виховання, норми моралі та стосунки між батьками і дітьми. Персонажі повісті навмисно зображені однобоко та карикатурно, що надає їм колоритності та комічності. Іван Нечуй-Левицький, який не з чуток знав, що таке сільське життя, змалював його максимально реалістично: сірим, одноманітним та буденним, що не є притаманно для української літератури, в якій село завжди зображувалось яскравим та затишним осередком високо моральності, набожності, поваги до батьків та народних традицій. Гумор та комедія тут застосовується як один із в змалювання етичних та моральних пороків головних героїв, які доведені до розпачу. Абсурдність ситуацій підсилюється тим, що в основі постійних сімейних чвар стоять по суті нікчемні конфлікти, які в міцній, дружній та згуртованій родині залишились би без уваги. Але в крихкій та надламаній сім’ї Кайдашів кожне необережне слово чи дія переростає в серйозні сутички та навіть бійки, що нагромаджуючись одна на одну призводять до морально-етичного падіння членів родини та незворотної катастрофи.
Коренем зла та основною причиною розрухи в родині Кайдашів автор вбачає відсутність опори сильного та вольового чоловіка – голови (найстарший Кайдаш лінивий та байдужий, він сторониться проблем та відповідальності, спихуючи її на свою дружину), поваги до батьків та зневажливе ставлення до чужих потреб та інтересів. Читати «Кайдашеву сім’ю» неможливо без сміху, однак це сміх крізь сльози, оскільки за веселими діалогами, абсурдними ситуаціями та колоритною мовою стоїть гостра соціальна драма, що намагається розібратись в одвічних проблемах взаємостосунків між близькими людьми.
Цікаві факти із життя Тараса Шевченка є і в біографії, а цікаві перекази очевидців про деякі випадки та ситуації в житті Шевченка також є пізнавальними, оскільки їх не зустрінеш в біографії, про них в школі не розповідають.
Цікаві факти про Тараса Шевченка
Дата народження — Ср 09 Березня 1814 р.
Знак зодіаку — РИБИ
Дата смерті — Нд 10 Березня 1861 р.
На момент смерті було — 47 р.
Пишучи поему «Катерина», Т. Шевченко питав у І. Сошенка:
— А послухай, Соха, чи воно так до ладу буде?
— Та одчепись ти, кажу, зі своїми віршами! — гримає на нього Сошенко. — Чом ти діла не робиш?
Під «ділом» Шевченків приятель-художник розумів живопис, малярство. Згодом, коли до Шевченка прийшла слава великого поета, Сошенко виправдовувався:
— А хто ж його знав, що з нього зробиться такий великий поет? — і доповнював: — А все-таки я стою на своєму: що, якби він покинув вірші, був би ще більшим живописцем, ніж поетом.
Якось Шевченко, ще в перший побит свій на Україні, навідав поміщика Скоропадського. Поміщик вихвалявся перед поетом, як добре живуть у нього кріпаки. Діло було перед обідом.
— Я їм, — каже, — те, я їм і друге. Живуть вони в мене, як у Бога за пазухою.
Тут один з лакеїв зробив якусь шкоду. Поміщик стрибнув з-за столу і побіг у лакейську. Прибіг і лясь-лясь лакея по лиці, а дверей і не зачинив за собою. Шевченко скипів, схопився з місця, взявся за стола і так його тріпонув, що все з нього посипалося додолу. Прибіг господар. Поет зиркнув на нього, роздер шапку і кинув половину Скоропадському.
— Хороший пан, нічого сказати. Добре людей шануєш! — та з тим і пішов.
Відтоді він у Скоропадського не бував.
НОВИЙ ЖУПАН
Шевченко, перебуваючи в 1845-1846 роках у Переяславі, жив, як відомо, у свого приятеля М. Козачковського. Він часто бував задуманий, недбалий до себе, часом нікого не помічав довкола. Нового одягу шити не любив, ходив у старому.
Довідавшись, коли Шевченко мав отримати гроші від Київської Археографічної комісії, де служив, Козачковський за тиждень до того покликав кравця і, поки поет спав, дав йому зняти мірку із його старої одежі. Коли Шевченко одержав гроші, кравець приніс нового жупана. Шевченка це дуже здивувало.
— Як? Який жупан?
— Ви ж, панотчику, замовляли жупан на сьогодні, й мірку знімав із вас.
— Що за біс? Нічого не згадаю! І торгувався?
— Аякже.
Шевченко віддав гроші і заспокоївся.
Кайдашева сім’я” – це гумористично-сатирична повість на соціально-побутову тему, що зберігає свою актуальність і по сьогоднішній день завдяки важливим для кожного питанням, які вона порушує: сімейні відносини, любов, виховання, норми моралі та стосунки між батьками і дітьми.
Персонажі повісті навмисно зображені однобоко та карикатурно, що надає їм колоритності та комічності. Іван Нечуй-Левицький, який не з чуток знав, що таке сільське життя, змалював його максимально реалістично: сірим, одноманітним та буденним, що не є притаманно для української літератури, в якій село завжди зображувалось яскравим та затишним осередком високо моральності, набожності, поваги до батьків та народних традицій.
Гумор та комедія тут застосовується як один із в змалювання етичних та моральних пороків головних героїв, які доведені до розпачу. Абсурдність ситуацій підсилюється тим, що в основі постійних сімейних чвар стоять по суті нікчемні конфлікти, які в міцній, дружній та згуртованій родині залишились би без уваги. Але в крихкій та надламаній сім’ї Кайдашів кожне необережне слово чи дія переростає в серйозні сутички та навіть бійки, що нагромаджуючись одна на одну призводять до морально-етичного падіння членів родини та незворотної катастрофи.
Коренем зла та основною причиною розрухи в родині Кайдашів автор вбачає відсутність опори сильного та вольового чоловіка – голови (найстарший Кайдаш лінивий та байдужий, він сторониться проблем та відповідальності, спихуючи її на свою дружину), поваги до батьків та зневажливе ставлення до чужих потреб та інтересів.
Читати «Кайдашеву сім’ю» неможливо без сміху, однак це сміх крізь сльози, оскільки за веселими діалогами, абсурдними ситуаціями та колоритною мовою стоїть гостра соціальна драма, що намагається розібратись в одвічних проблемах взаємостосунків між близькими людьми.