Персоніфікація: «обрій землю обніма», «стежина … пішла, не повертає, стеле…».
Метафора : «живе у серці … стежина», «нема кінця їй (стежині) та й повороту теж нема», «біля серця стеле цвіт», «дощами мита-перемита, дощами знесена у даль», «між круглих соняхів із літа мій ревний біль і ревний жаль»
Повтори : «Ота стежина в нашім краю Одним одна біля воріт», «Дощами …», «одним одна», «нема кінця … теж нема», «мита-перемита», «ревний біль і ревний жаль».
Образи-символи: серце (джерело почуттів), стежка (любов до рідного краю), край (батьківщина), ворота (життєвий вибір), вечір (плин часу), цвіт (надія, оптимізм), дощі (сльози жалю), соняхи (дитинство, батьківське благословення).
Спершу слід зазначити, що таке балада? Балада— жанр ліро-епічної поезії фантастичного, соціально-побутового характеру з своїм драматичним сюжетом, де розкривається характер головного героя. Українські народні балади відносяться до одного з найскладніших видів усної народної творчості. Основою тематики українських народних балад часто є фантастичні, незвичайні події. На відміну від родинно-побутових чи суспільно побутових пісень, де події обмежуються лише повсякденним життям, балади зображують дещо неординарні події. Сильного психологічного ефекту в українських народних баладах досягають за до зображення драматизму подій, душевних та емоційних переживань. Таким чином можна стверджувати, що "Тополя" видатного Кобзаря, це балада, адже Шевченко створив її на основі народної пісні балади "Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси". " Тополя"- одна з ранніх балад Т. Шевченка. Де автор відображає глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим. Змальовуючи в баладі перетворення дівчини на тополю, Шевченко підкреслює нерозривний зв'язок людини з природою, використовує народну символіку ( Лебедонька, треті півні, місяць, калина, соловейко, рушники).
Худ. засоби
Епітети: «вечоровім виднокрузі», «темнім лузі», «ревний біль», «ревний жаль».
Персоніфікація: «обрій землю обніма», «стежина … пішла, не повертає, стеле…».
Метафора : «живе у серці … стежина», «нема кінця їй (стежині) та й повороту теж нема», «біля серця стеле цвіт», «дощами мита-перемита, дощами знесена у даль», «між круглих соняхів із літа мій ревний біль і ревний жаль»
Повтори : «Ота стежина в нашім краю Одним одна біля воріт», «Дощами …», «одним одна», «нема кінця … теж нема», «мита-перемита», «ревний біль і ревний жаль».
Образи-символи: серце (джерело почуттів), стежка (любов до рідного краю), край (батьківщина), ворота (життєвий вибір), вечір (плин часу), цвіт (надія, оптимізм), дощі (сльози жалю), соняхи (дитинство, батьківське благословення).
Спершу слід зазначити, що таке балада? Балада— жанр ліро-епічної поезії фантастичного, соціально-побутового характеру з своїм драматичним сюжетом, де розкривається характер головного героя. Українські народні балади відносяться до одного з найскладніших видів усної народної творчості. Основою тематики українських народних балад часто є фантастичні, незвичайні події. На відміну від родинно-побутових чи суспільно побутових пісень, де події обмежуються лише повсякденним життям, балади зображують дещо неординарні події. Сильного психологічного ефекту в українських народних баладах досягають за до зображення драматизму подій, душевних та емоційних переживань. Таким чином можна стверджувати, що "Тополя" видатного Кобзаря, це балада, адже Шевченко створив її на основі народної пісні балади "Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси". " Тополя"- одна з ранніх балад Т. Шевченка. Де автор відображає глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим. Змальовуючи в баладі перетворення дівчини на тополю, Шевченко підкреслює нерозривний зв'язок людини з природою, використовує народну символіку ( Лебедонька, треті півні, місяць, калина, соловейко, рушники).