Образ Толика — панської дитини, яку оберігали від будь-яких труднощів, протиставлений образу Федька. Це протиставлення виявляється і в портретних характеристиках, а особливо через поведінку в критичній ситуації. Толя сам напросився на крижини, бо його мучила заздрість до Федька, але зізнатися в цьому своїм батькам він побоявся. Толя сприймає благородний вчинок Федька як належне, його не мучить сумління, що він обманув, звалив свою провину на товариша. Коли Федько помер, Толик навіть не прийшов попрощатися з ним, лише байдуже гав з вікна за похоронною процесією. Засобом характеристики цього героя є й фінальний епізод: Толя приходить до матері Федька забрати чижика, хоча Федько виграв суперечку і цей чижик уже йому не належав. За до виразних деталей автор дає зрозуміти нам, яка людина виросте з цього Толика. Неоднозначно зображені батьки Федька-халамидника: їх поведінка стосовно сина видається жорстокою, але вона психологічно вмотивована. Батьки Федька знаходяться в повній залежності від Толикових, бо знімають у них квартиру і в будь-який момент можуть опинитися на вулиці. Цим і зумовлене таке строге покарання сина за те, що він образив хазяйську дитину. Надзвичайно прикро, що Толя, якого врятував ціною власного життя Федько, навіть не робить ніяких висновків, більше того, він аніскільки не засмучений тим, що сталося. Виходить, що благородний учинок «халамидника», який призвів до страшної трагедії, був непотрібний, бо зрозуміло, що такі, як Толик, не змінюються.
Характеристика Скруджа з твору Чарльз Діккенс "Різдвяна пісня в прозі":
Скрудж - це старий чоловік, який не знав, що таке любов, радість, ніжність. З самого дитинства Скрудж був позбавлений батьківської любові, що сформувало його особистість. Коли інші учні школи відправлялись на свята до рідної домівки, отримували ласку від батьків, Скрудж залишався на самотині в школі. Хіба таке ставлення могло виховати його гідною люблячою людиною? Звичайно, ні. Чоловік виріс злим, жадібним, самотнім. У нього не було друзів, родини. Він любив тільки гроші, які зробили його скупим. Проте зі Скруджом сталось чарівне перетворення - він нарешті відчув дух Різдва, зрозумів цінність життя. Він навчився радіти, співчувати, любити. Наприкінці твору Скрудж постає перед читачем зовсім іншою людиною: щирою, щедрою, милосердною.
Скрудж - це старий чоловік, який не знав, що таке любов, радість, ніжність. З самого дитинства Скрудж був позбавлений батьківської любові, що сформувало його особистість. Коли інші учні школи відправлялись на свята до рідної домівки, отримували ласку від батьків, Скрудж залишався на самотині в школі. Хіба таке ставлення могло виховати його гідною люблячою людиною? Звичайно, ні. Чоловік виріс злим, жадібним, самотнім. У нього не було друзів, родини. Він любив тільки гроші, які зробили його скупим. Проте зі Скруджом сталось чарівне перетворення - він нарешті відчув дух Різдва, зрозумів цінність життя. Він навчився радіти, співчувати, любити. Наприкінці твору Скрудж постає перед читачем зовсім іншою людиною: щирою, щедрою, милосердною.