Чому Сомко був упевнений в тому, що він зможе протистояти силі І.Брюховецького?
Через що Я.Сомко позбавив Вуяхевича гетьманського бунчука?
Коли мужики усвідомили, що їх після виборів ошукано?
Як сам П.Куліш характеризує суспільні умови в Україні за часів гетьманування Брюховецького?
Кого автор звинувачує в зрадництві Я. Сомка?
Чому П.Куліш, порівнюючи гетьманів, зазначав, що Сомко- безталанний, а Брюховецький- кіт?
Чому К.Тур виявив ініціативу до Брюховецькому позбавити життя Я. Сомку?
Як І. Сомко сприйняв того чоловіка, який прийшов його, ув’язненого, вбити?
Чим пояснити відмову ув’язненого вийти на волю і гетьманувати?
Чому П. Шраменка з великою радістю зустріли Черевані?
Чи можна вважати розділ 18 епілогом роману?
хоча б на деякі запитання дайте відповідь.

Сюжетні лінії «Дорогою ціною» — відтворення історичної епохи в оповіданні; — боротьба героїв за волю і власне щастя; — щире почуття кохання між Остапом і Соломією. М. Коцюбинський на основі глибокого вивчення життя кріпаків початку ХХ ст. за до творчої уяви написав захоплююче оповідання «Дорогою ціною». Усі події та герої правдиві, типові. Типовість у цьому творі виявляється в реалістичному змалюванні життєвих фактів і характерів кріпаків першої половини ХІХ ст., які письменник подав узагальнено. Втілені вони в індивідуальних людських долях Соломії і Остапа — привабливих героїв, які діють у конкретних історичних обставинах. Оповідання «Дорогою ціною» М. Коцюбинського захоплює напруженим і цікавим сюжетом, героїчним характером і духовною красою його героїв. А ще — вмілим показом однієї з форм боротьби кріпаків за волю та незалежність — втечі від панів. Своїм твором письменник прославив бунтарський дух українського народу, який ніколи не хотів бути робочою худобою для панів. Українське селянство, за словами автора, готове було дорогою ціною заплатити за волю. Воно не запліснявіло в неволі, не втратило живої душі, сподівалося на визволення. Мрія про волю передавалась із покоління в покоління, опоетизовувалась у народних піснях, закликала до втечі від панів у ті місця, «де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — полягти кістками на вічний спочинок».

Моя бабуся каже, що щастя - це здоров'я. але людина може бути інвалідом і водночас почуватися щасливою. бо вона може спілкуватися зі своїми друзями, які люблять її так, що не помічають її фізичних вад. і навпаки, фізично здорові люди бувають нещасливі, їх часто щось не влаштовує, вони всім незадоволені. але я вважаю, що треба радіти кожному дню. тому що життя - це такий величесзний скарб, який потрібно берегти. і водночас треба щедро використовувати кожен день, кожну хвилину, приносячи радість ішим. це і є щастя.