чому так виходить, що розбійника, опришка Пинтю ми сприймаємо як позитивний персонаж? Яким чином автор нас у цьому переконує? Чи, може, ти так не сприймаєш його? Може, читаючи книгу, чекаєш-ніяк-не-дочекаєшся, коли цього негідника вже спіймають та повісять на радість людям?

Підвищення інтересу до теми духовності, настільки виразно обозна-

чівшееся у вітчизняній філософській літературі останнім де-

тиріччя, абсолютно не випадково. Вона зумовлена як факторами

внутріфілософські, так і обставинами, що виходять за межі

філософії. Перші пов'язані із загальним поворотом вітчизняної філо

Софії в сторону особистості. Даний поворот є цілком об'ясні-

мій реакцією філософського співтовариства на відчужено-сцієнтистський

і вельми ідеологізований стиль, довгий час панував в

нашій філософії. Другі полягають у зміні глобальної

ситуації. Межі існування людського роду сьогодні слід придбати

Чи лякаючу реальність. Загроза людству виходить від нього самого,

вона виникає з споживацьки-гедоністичного ставлення до

природі. Ресурси природи не безмежні, а людське прагнення

безмежно. Цивілізація, побудована на споживанні як головної

життєвої цінності, неминуче рухається до власної загибелі.

Можливість уникнути глобального суїциду пов'язана з відмовою від

споживацьки-гедоністіческош принципу і освоєнням нового типу

життєустрою. Цей новий тип життєустрою повинен бути

заснований на приматі цінностей духовного порядку над цінностями

матеріальними, цінностей творчості над цінностями споживання,

цінностей творення над цінностями розтрощення, цінностей солідарності

ності над цінностями панування. Така екзистенційна ситуація

сучасного людства, і вона актуалізує проблему духовності.

Актуалізація даної проблеми пов'язана і з тими драматичними

змінами, що відбулися в нашій країні в останнє десятиліття.

Як би не ставитися до радянського періоду історії Росії -

бездумно-апологетичний або тотально-нігілістично, не можна не при-

знати: у нас існував особливий тип цивілізації. Він різко відрізнявся

від того порядку речей, який вважався природним для Заходу.

Зараз, коли радянський б життя з кожним прожитим днем

віддаляється в минуле, стає все більш очевидним, що в той час

споживання не було головною цінністю і основним сенсом життя.

Люди надихалися цілями, що виходять за рамки їх індивідуально

го буття (індустріалізація, освоєння космосу, побудова коммуніз-

ма). (Питання про розумність, обгрунтованості і досяжності цихцілей ми тут не обговорюємо.) Руйнування "реального соціалізму"

завдало удару по ціннісній сфері суспільства. сформовані представ

лення про добро і зло, прекрасне і потворне, дійсне і хибному

піддаються критиці і осміянню. Заслуги перетворені в провину, а

злочину - в геройство. У суспільстві насаджуються культ потребле-

ня і егоїзм. Втрата звичних життєвих орієнтирів породжує у

людей відчуття екзистенціальної порожнечі. Порушено самі сокро-

ються глибини особистості, і тому звернення до проблематики

духовності зараз дуже актуально.

Шириться інтерес до проблеми духовності має своє зовнішнє

вираз в збільшенні кількості публікацій, їй присвячених, в

активному залученні в філософський обіг поняття духовності і його

дериватів, в проведенні конференцій з даної проблеми. Посилаючись

в якості прикладу на Всеросійську конференцію "Духовність і

культура ", що відбулася в 1994 році в Єкатеринбурзі, в Уральському

університеті.

У потоці подій нелегко зрозуміти їх сутність. сенс справжнього

прояснюється по мірі того, як воно стає минулим. але і

перебуваючи всередині ситуації, можна винести судження, в певній

міру адекватні реальності. Так, якщо вести мову про осмислення

проблематики духовності в сучасній вітчизняній філософській

літературі, дозволено з достатньою впевненістю стверджувати, що

поки має місце якийсь аналог стадії накопичення емпіричного

матеріалу в природничо-наукової дисципліни. Окремі фрагменти

картини проступають більш-менш чітко, але загальний її зміст

неясний. Поняття духовності вживається найчастіше інструментально,

використовується ситуативно, без усвідомлення його суті і глибини. саме це

поняття застосовується в таких контекстах і в таких констелляциях, що

нерідко виникає підозра в тому, що воно виконує функцію

ярлика, який наклеюється на предмет, що має позитивне

значення в ціннісному полі. На предмети протилежного значення

наклеюється ярлик "бездуховність" - і на цьому справа закінчується.

Часом доводиться зустрічатися з поняттям "псецдодуховность", але ніхто,

наскільки нам відомо, поки що не здійснив його експлікацію.

Ситуація, що склалася вимагає вироблення концепції, яка

дозволить з єдиної точки зору розглянути всі існуючі

позиції і дасть можливість розкрити загальну природу духовності. але

осягненням суті завдання теоретичного дослідження не може

бути вичерпана. Наступний етап - аналіз емпіричних обнаруже-

ний даної суті, характеристика форм її прояву. вельми

бажано, щоб ці форми були описані в їх взаємних зв'язках і

взаимопереходах. Але і це не все. Необхідно вписати теоретичні

подання до контекст соціальних реалій. Тільки при виконанні

зазначених умов концепція може вважатися цілком завершеною і,

отже, досить зрілою для системної критики.

Багато людей хочуть бути багатими, здоровими, сильними та успішними. Але мало хто всерйоз замислюється про те, чому будь-яке з цих благ стає досяжним. Ніхто не бажає розуміти, що найголовніше для досягнення будь-якої мети – це не сама мета, а процес по досягненню і його властивості. Основною властивістю будь-якого процесу з досягнення успіху є наявність волі. Людина, яка має волю, як правило, може досягти всього, чого вона хоче – будь то багатство, щастя чи успіх в якому завгодно вигляді людської діяльності.

Щоб переконатися в тому, що воля є найбільш цінним подарунком долі, потрібно дещо зрозуміти – це включає як теоретичні знання, так і практичні приклади. Зокрема, воля дозволяє людині вижити. Наприклад, буває так, що у людини серйозні проблеми, взагалі нічого не виходить, валиться з рук і не виходить. Деякі опустять власні руки, відмовляться боротися і виправляти ситуацію. Вони вирішують, що їх доля – це за течією, погоджуватися з усіма обставинами і не вживати ніяких дій. Інші ж, незважаючи на наявність життєвих проблем, стануть навпроти вести по-іншому. Завдяки тому, що у них є воля, вони не будуть впадати у відчай, візьмуть себе в руки і почнуть жити всім на заздрість. Зрештою, люди, яких доля обдарувала волею, зможуть домогтися всього того, чого вони так хочуть.

Щоб бути по-справжньому успішним і щасливим, людина повинна тренувати власну волю, працювати над собою, рости і йти вперед. Але що необхідно робити для того, щоб доля побачила, що людина дійсно старається, і обдарувала її фантастичною волею? Насамперед, ніколи не здаватися. Кожна людина ставить собі цілі, просто деякі з часом відмовляються від них через несприятливі життєві обставини, а інші навпаки не відмовляються всупереч усьому. Приміром, якщо у тебе не виходить добре вчитися, а ти цього дуже хочеш, потрібно просто примушувати себе витрачати більше часу на навчання, займатися самоосвітою, читати книги і робити інші справи по навчанню. Іноді це доведеться робити всупереч власним бажанням, але це буде необхідно. І якщо така робота буде вестися молодою людиною,  вона або пізно побачить, що у неї починає з’являтися сталева воля, так що тепер вона може не просто мріяти і ставити перед собою завдання, які ніколи не будуть виконані, а й домагатися своїх цілей, незважаючи ні на що. Це і буде доводити, що людина починає ставати вольовою. Все це сильно до й в майбутньому.

У житті кожної людини дуже важлива воля, але рідко доля дарує її людині просто так. Набагато частіше вольовими стають ті, хто роблять крок назустріч долі, і показують, що саме вони найкращі, саме їм призначено домогтися найбільших успіхів у житті. І тільки тоді доля обдаровує людину і дає їй те, чого вона варта – силу волі.

Объяснение: