Цитатна характеристика головного героя твору С.Васильченко "Приблуда".

В мене в класі є Соломія і вона зустрічалася з моїм братом його було звати Назар ти собі замінюй на Остапа. І вони один одного любили навіть незважаючи на те що показували з себе інколи дурних. Вони дуже довго зустрічалися 2 роки. І тут коли вже Новий рік, Соломія зрозуміла що не любить Назара. Вона йому в цьому призналася і сказала що полюбила інакшого а вона такі полюбила інакшого. Вона йому не казала кого вона полюбила сказала що звати Влад. Вона його зашифрувала. І вона прихналася тому кого любить що вона його любить але він її не любив. І так в неї була розбита любов. Під назвою Влад був Денис. замість назара пиши собі Остап якщо сподобався то подякуй. це була життєва історія

Лірична героїня ділиться своїми емоціями від побаченого морського пейзажу («виглядаю у віконце: ясне небо, ясне море…»). Чудова природа – це ілюзорна країна світла («тут не чули зроду, що бува негода в світі!»). У наступних трьох строфах вона милується тишею («тиша в морі…»), спокоєм («не колишуться од вітру…») та гармонією у природі («стежечка злотиста», «з весельця щире золото спадає»). Зі шостої строфи в душі ліричної героїні виникає бажання самій сісти у човен-долю, щоб по сонячною стежкою у той край вічного проміння («попливла б я … тим шляхом»). В останній строфі вона передбачає, що шлях може бути нелегким, проте готова долати будь-які труднощі та перешкоди («не страшні для мене вітри, ні підводнії каміння») заради досягнення світлої мети.