Дія новели Л. Пономаренко «Гер переможений» відбувається A у роки Першої світової війни Б у далекому минулому В у роки Другої світової війни та в наш Гчас часи татаро-турецьких набігів і в сьогоденні
Що підштовхнуло р. л. стівенсона до написання роману «острів скарбів»? сам письменник згадував, що одного разу він спостерігав, як його пасинок ллойд осборн щось малював і креслив. стівенсон теж накреслив карту уявного острова. своїми контурами він нагадував товстого дракона. кинувши погляд на карту, письменник ясно побачив, як серед вигаданих лісів заворушились герої його майбутньої книги. їхні засмаглі обличчя і блискуча зброя з’являлися в найнесподіваніших місцях. вони снували туди і сюди і шукали скарби на кількох квадратних дюймах цупкого паперу.. ким насправді був корабельний кухар? джон сільвер був старим піратом. колись він плавав із капітаном піратів інгледом. потім був із відомим своїми скарбами капітаном флінтом. за словами сільвера, сам флінт боявся його і пишався ним. яку роль у подорожі по скарби відіграла бочка з яблуками? на палубі корабля стояла бочка з яблуками. джим хокінс заліз у неї, щоб дістати останнє яблуко. і випадково він став свідком розмови, з якої дізнався про підступні наміри сільвера. старий пірат зі своїми прибічниками хотіли спочатку знайти скарби флінта, а потім позбутися господаря корабля і його друзів. як повівся капітан смолетт, дізнавшись від джима про підступні наміри сільвера? капітан сказав, що їм треба бути обережними і набратися терпіння, щоб дочекатися слушного моменту. рано чи пізно їм доведеться стати до бою з шайкою. а поки що господареві корабля, його слугам і друзям треба вдавати, ніби їм нічого не відомо про наміри сільвера. а потім вони зненацька нападуть, коли розбійники найменше чекатимуть нападу. чому джим вирішив залишити укріплення ? джим, знайшовши човен бена ганна, вирішив під покровом нічної темряви підпливти до «іспаньоли» і перерізати якірний канат, щоб течія викинула корабель на берег. джим був переконаний, що розбійники збираються вийти в море. таким чином джим хотів відібрати у них корабель. хто такий бен ганн ? як він опинився на острові? бен ганн був на кораблі флінта, коли пірат зарив свій скарб на цьому острові. а три роки тому бен плив на іншому кораблі повз цей самий острів і розповів, команді корабля про те, що тут заховано золото флінта. дванадцять днів шукали моряки скарб, але так нічого і не знайшли. після цього члени команди повернулися на корабель, а бена залишили самого на острові. чому лікар лівсі віддав карту сільверові? лівсі дізнався від бена, що той задовго до прибуття до острова «іспаньоли» викопав і переніс у печеру золото флінта. після цього карта втратила свою цінність. побачивши, що корабель зник, лівсі віддав сільверу карту, впустив його в укріплення і віддав усі припаси, що були там. це дало змогу лівсі і його друзям, не наражаючись на небезпеку, перебратися у печеру бена ганна — якомога далі від малярійних боліт — і бути поруч зі скарбами, перехованими беном.
Харчук Борис Мене послали в село Вербівку агрономом. Там я жив на квартирі в старенької бабусі Олени Булиги. Вечорами ми милувалися рікою, лісом і собором за ним, дивилися на зоряне небо. Бабуся розповіла мені легенду про Планетника.
Планетник був маленьким хлопчиком, він, як усі ми, прилетів із вирію казки на свій берег.
Мати поралася на городі, він сидів на вікні й гав. Ріс хлопчик, грався з телятами та ягнятами, розумів їхню мову. Навколо хати навесні розцвітали квіти. Хлопчикові дуже хотілося щось посадити, посіяти. Навесні мати дозволила йому пересадити нарцис із-під хати на город. Хлопчик доглядав його, поливав, боявся пошкодити. Якось він прийшов, а квітка розцвіла ніби з його долонь — і вони поцілувалися.
З цієї весни хлопець доглядав курчат, каченят, гусят. Жодне з них не пропало. Потім став пасти гусей. Милувався річкою, деревами, небом, намагався збагнути їхню мову. Раптом набігла хмара, а за нею пішов дощ, град. Прибіг додому — квітка нарциса була вже зламана. Малий розгнівався, підняв кулачки до неба й став проганяти хмару. І та ніби послухалася його, пішла далі.
Мати бідкалася, що побило всю городину, а хлопець після цієї пригоди надовго захворів. Довелося йти до знахарки.
Знахарка, викачуючи хворобу яйцем, здивувалася, потім стала па коліна перед хлопцем і сказала: «Краса безборонна і беззахисна у світі, а тобі її утверджувати.. . Іди... »
Поки дійшли додому, дитина була вже здорова. Серед сільських дітей він виявився найвправнішим, тому заздрісники м'ячик у нього відняли, а його прогнали. Мати, заклопотана роботою й нестатками, теж на нього накричала. От і блукав він самотою.
Уже став чередником. Дивний із нього пастух — не кричить, не галасує, худоба вся ціла, напасена. Тільки ні до кого, окрім як до берези, прихилитися.
Милувався красою лісових квітів, думав, як її зберегти. І вирішив поселити все це у своє серце. Тільки так сказав, розсунувся бузиновий кущ — і з нього вийшов дід Капуш, заввишки з лікоть, а борода в сім ліктів. Сказав, що чередник призначений йому в учні, що їх чекають великі справи. Чередник відповів, що не може кинути матір, що він любить її, навіть коли та його сварить. Капуш перестав насміхатися над хлопцем і сказав, що йому якраз і потрібні такі правдиві та вірні помічники.
Одного разу Капуш покликав чередника свистом, повів його на гірський шпиль, показав на зоряне небо і сказав, що все на землі залежить від небес, від життя сонця. І хай не боїться: мороку немає, є тільки недоступне, незвідане.
Відтоді чередник став ще задуманіший. Але жодної злої думки не було в його голові. Йому хотілося більше дізнатися про світ.
Несподівано з'явився Капуш і став розказувати про зелену книгу землі. Усі залежать від зерна: людина, звір, пташка. Краси людини без землі і краси землі без людини немає. Найвища радість людини — орати й сіяти. Сила кожного таїться в силі його душі. У лісі живуть Лісовики й Лісовки, Полісун — пастух вовків, у воді — Водяник. Земляні духи стережуть скарби землі. Літо — молода дівчина, а Зима — стара баба. Земля — найпривітніша людська домівка, і кращої не знайти. Чередник запитав, чому він усього цього не бачить, а Капуш відповів, що то через байдужість і недбальство. Треба вчитися гати, все підмічати.
Мене послали в село Вербівку агрономом. Там я жив на квартирі в старенької бабусі Олени Булиги. Вечорами ми милувалися рікою, лісом і собором за ним, дивилися на зоряне небо. Бабуся розповіла мені легенду про Планетника.
Планетник був маленьким хлопчиком, він, як усі ми, прилетів із вирію казки на свій берег.
Мати поралася на городі, він сидів на вікні й гав. Ріс хлопчик, грався з телятами та ягнятами, розумів їхню мову. Навколо хати навесні розцвітали квіти. Хлопчикові дуже хотілося щось посадити, посіяти. Навесні мати дозволила йому пересадити нарцис із-під хати на город. Хлопчик доглядав його, поливав, боявся пошкодити. Якось він прийшов, а квітка розцвіла ніби з його долонь — і вони поцілувалися.
З цієї весни хлопець доглядав курчат, каченят, гусят. Жодне з них не пропало. Потім став пасти гусей. Милувався річкою, деревами, небом, намагався збагнути їхню мову. Раптом набігла хмара, а за нею пішов дощ, град. Прибіг додому — квітка нарциса була вже зламана. Малий розгнівався, підняв кулачки до неба й став проганяти хмару. І та ніби послухалася його, пішла далі.
Мати бідкалася, що побило всю городину, а хлопець після цієї пригоди надовго захворів. Довелося йти до знахарки.
Знахарка, викачуючи хворобу яйцем, здивувалася, потім стала па коліна перед хлопцем і сказала: «Краса безборонна і беззахисна у світі, а тобі її утверджувати.. . Іди... »
Поки дійшли додому, дитина була вже здорова. Серед сільських дітей він виявився найвправнішим, тому заздрісники м'ячик у нього відняли, а його прогнали. Мати, заклопотана роботою й нестатками, теж на нього накричала. От і блукав він самотою.
Уже став чередником. Дивний із нього пастух — не кричить, не галасує, худоба вся ціла, напасена. Тільки ні до кого, окрім як до берези, прихилитися.
Милувався красою лісових квітів, думав, як її зберегти. І вирішив поселити все це у своє серце. Тільки так сказав, розсунувся бузиновий кущ — і з нього вийшов дід Капуш, заввишки з лікоть, а борода в сім ліктів. Сказав, що чередник призначений йому в учні, що їх чекають великі справи. Чередник відповів, що не може кинути матір, що він любить її, навіть коли та його сварить. Капуш перестав насміхатися над хлопцем і сказав, що йому якраз і потрібні такі правдиві та вірні помічники.
Одного разу Капуш покликав чередника свистом, повів його на гірський шпиль, показав на зоряне небо і сказав, що все на землі залежить від небес, від життя сонця. І хай не боїться: мороку немає, є тільки недоступне, незвідане.
Відтоді чередник став ще задуманіший. Але жодної злої думки не було в його голові. Йому хотілося більше дізнатися про світ.
Несподівано з'явився Капуш і став розказувати про зелену книгу землі. Усі залежать від зерна: людина, звір, пташка. Краси людини без землі і краси землі без людини немає. Найвища радість людини — орати й сіяти. Сила кожного таїться в силі його душі. У лісі живуть Лісовики й Лісовки, Полісун — пастух вовків, у воді — Водяник. Земляні духи стережуть скарби землі. Літо — молода дівчина, а Зима — стара баба. Земля — найпривітніша людська домівка, і кращої не знайти. Чередник запитав, чому він усього цього не бачить, а Капуш відповів, що то через байдужість і недбальство. Треба вчитися гати, все підмічати.