Зима — чудова пора року. Вона прийшла в цьому році рано. За одну ніч припорошила дороги, покрила м’яким пухнастим килимом землю. На кожному сухому стеблі, на кожній гілочці розвісила химерне мереживо, прикрашене незвичайним сріблястим бісером. На даху будинків насунула снігові шапки, а вікна розмалювала красивими візерунками. Все навколо стало білим і ошатним. Знайомі місця перетворилися до невпізнання. Так і хочеться повірити в диво, загадати найпотаємніше бажання та чекати, що воно здійсниться!
Маруся Чурай народилася в 1625 році в родині козацького сотника Гордія. Після смерті батька вона залишилася жити з матір’ю в Полтаві, на той момент дівчині було приблизно 13 років. В молодості у дівчини було багато шанувальників, до яких належав і молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку, синові хорунжого Полтавського полку, з яким була таємно заручена. Коли в 1649 році почалася Хмельниччина, Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Дівчина чекала його приблизно 4 роки. Проте, повернувшись до Полтави, Гриць уже не звертав уваги на Марусю, так як полюбив іншу – Галю із заможної полтавської родини. Ображена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, яке випадково випив Гриць. Влітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра, де зазначалося дарувати їй життя «за заслуги її батька та солодкі пісні». Для спокути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави померла в 28 років, не перенісши смерті коханого.
Зима — чудова пора року. Вона прийшла в цьому році рано. За одну ніч припорошила дороги, покрила м’яким пухнастим килимом землю. На кожному сухому стеблі, на кожній гілочці розвісила химерне мереживо, прикрашене незвичайним сріблястим бісером. На даху будинків насунула снігові шапки, а вікна розмалювала красивими візерунками. Все навколо стало білим і ошатним. Знайомі місця перетворилися до невпізнання. Так і хочеться повірити в диво, загадати найпотаємніше бажання та чекати, що воно здійсниться!
Маруся Чурай народилася в 1625 році в родині козацького сотника Гордія. Після смерті батька вона залишилася жити з матір’ю в Полтаві, на той момент дівчині було приблизно 13 років. В молодості у дівчини було багато шанувальників, до яких належав і молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку, синові хорунжого Полтавського полку, з яким була таємно заручена. Коли в 1649 році почалася Хмельниччина, Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Дівчина чекала його приблизно 4 роки. Проте, повернувшись до Полтави, Гриць уже не звертав уваги на Марусю, так як полюбив іншу – Галю із заможної полтавської родини. Ображена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, яке випадково випив Гриць. Влітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра, де зазначалося дарувати їй життя «за заслуги її батька та солодкі пісні». Для спокути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави померла в 28 років, не перенісши смерті коханого.
Объяснение: